Пане Президенте!
27 грудня 2022 року, після важкого поранення, своє життя за волю України віддав командир гарматного взводу гаубичної самохідної артилерії 39-го гаубичного самохідного артилерійського дивізіону військової частини А1962, молодший сержант Володимир Васильович Махнорило. У складі цього ж підрозділу був травмований 24.12.2022 року в н.п. Ступочки Донецької області, після чого помер в обласній лікарні ім. Мечникова м. Дніпро.
Але рідні, друзі та побратими знають про нього набагато більше. Він мав насичене життя і зажди був активним та справедливим, добрим та щирим, відважним та сповненим любові до своєї Батьківщини. Саме тому його бойовий шлях сягає 2015 року, коли він вирішив стати на нього у складі артилерийського підрозділу 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Також цією дорогою він йшов боронити Україну у складі 55-ої окремої артилерійської, 25-ої окремої повітрянодесантної бригади, 54-ої та 60-ої окремих механізованих бригад.
Побратими передають памʼять про нього: одні як Кіпіша, за свою працьовитість, жвавість та енергійність. Інші ж бачили в ньому Єнота, але були й ті, хто бачили в ньому Махна - лицаря з Запоріжжя, що несе в собі звитягу цього місця, звідки він і був родом.
Пане Президенте, ми всі знаємо, що кожен, хто віддав своє життя за Україну є Героєм цих буремних та зламних років. Ми знаємо, що Герої не вмирають, але лише якщо памʼятати та передавати в покоління славу про них - тих, хто стримує нашу Державу зараз найвищою ціною.
Ми, родичі, друзі, побратими та небайдужі громадяни просимо Вас підтримати цю петицію про присвоєння Володимиру Васильовичу Махнорило найвищого державного звання Героя України, посмертно.
Слава Україні!