Звертаюся,щодо присвоєння високого звання Героя України, військовослужбовцю Національної Гвардії України,старшому лейтенанту ,заступнику командира 1-го БОП ОЗСП полк "АЗОВ",по роботі із особовим складом, Дудінову Денису Олександровичу,позивний ФАНТОМ,героїчно загинувшому при обороні міста Маріуполь 20.03.2022 року.

Дудінов Денис Олександрович народився 10.12.1990 р. у місті Донецьку,навчаввся у школі №1,після переїзду до Києва,у 1999р.,у школі №57,закінчив 94 школу,поступив до Державного Університету Економіки та фінансів,який закінчив у 2012 році,отрмавши спеціальність юриста-міжнародника.Денис ріс многостороннюю людиною,вивчив англійську та німецьку мови,працював з 16 років курьєром,мерчендайзером,супервайзером ,помічником юриста,юристом;знав і любив історію,мото- і автотехніку,приймав участь в мотогонках,був душою компанії,ерудітом та інтелектуалом,обожнював тваринний світ,мав унікальний дар:не боявся павуків та рептилій.Прийняв активну участь в Майдані,20.02.2014 пройшов своє перше бойове хрещення на Грушевського та Інституській,кадри із ним облетіли весь світ,як він,під кулями снайперів ,за тягне за ноги важкопораненого,прикривши його від вогня своїм тілом.В травні 2014 року втсупив до лав батальону АЗОВ,де перши йбій прийняв 29.07.,звільняючі від ворога м.Новий Світ,потім були Іловайськ,Широкино,Красногорівка,Мар*їнка,Світлодарська дуга,де він воював у складі танкової роти,де виріс із навідника до заст командира роти.З 2019 р-заступник комбата 1-го БОП ,участь в бойових спецопераціях ООС по всій зоні бойових дій.Під час оборони Маріуполя,з 24.02 до 20.03.2022,очолив мобільні протитанкові групи полку,особисто,у складі однієї із них,нищив ворожі ББМ ,танки та піхоту ворога ,яки проривалися через нашу оборону.Своїм прикладом та появою надихав ,не тільки бійців полку АЗОВ,а і всіх оборонців чинити опір,підтримував морально занепавших духом,особисто,взяв у полон декількох морпіхів ВС рф,знищив до 10 ББМ і підтверджених,лише в останньому бою,2 ворожих танки та до взводу ворожої піхоти.Приймав участь в контактних боях,до останнього вздоху тримав ввірену ділянку оборони на перетині проспектів Азовський та Меотіди.Не покинув поле боя,вже отримавши важку контузію від вибуху ФАБ-500,маючі можливість піти в укриття,продовжив бій.Остання бомба з літака,ФАБ-500, смертельно поранила Дениса в ліве око,уламком,був евакуйований,але помер на операційному столі.Денис мав "білий" квиток по зору-він в нього був -7,5,100% плоскостопість,сколіоз та аритмія,але він був патріотом України і Вояком,з Великої Літери.Особовий склад офіцерів,вийшовших із полону ,може підтвердити та,напевно ,ще доповнити мої слова про Дениса. Як офіцер,як Вояк,як командир,він Гідний цього високого Звання.Він був чемним та люблячим сином,надією своїх батьків,т.я.,його старший брат,Дмитро ГОліцин,загинув 29.08.2014 р.,помер від отриманих під Іловайськом поранень.(поз Адвокат).Тіло Дениса було опізнано та креміровано на Байковому цвинтарі.Він заслужив цю високу нагороду.