Шановний Пане Президенте! Я, Зілінська Тетяна Юріївна, дочка загиблого воїна, солдата Зілінського Юрія Володимировича, прошу Вас присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).
06.08.2022 року мій тато, Зілінський Юрій Володимирович, був мобілізований до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Перше бойове хрещення відбулося на Донеччині. Під час виконання чергового бойового завдання у м. Соледар, Юрій Володимирович не розгубився, та під масованим обстрілом з мінометів, гранатометів та інших видів зброї, до останнього подиху залишався на бойовій позиції, давши можливість побратимам зберегти свої життя, ціною власного.
Тривалий час вважався зниклим безвісти, рідні до останнього чекали його дзвінка.
Зілінський Юрій Володимирович загинув 09.01.2023 року у м. Соледар, Донецької області.
У нього залишилися дві доньки та батьки, яким жодна нагорода не замінить найкращого у світі тата та сина , але достойно оцінить його внесок у перемогу українського народу, ціною якої є кров героїв, сльози їх рідних та рани, які ніколи не загояться.
Кожен хто віддав своє життя за вільне майбутнє України має бути закарбованим в нашій пам‘яті та історії навіки. Про наших героїв мають знати не тільки в Україні, а й по всьому світу.
Дуже прошу Вас, Пане Президенте, присвоїти найкращому тату, сину, брату, другу та хорошій людині, військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, Зілінському Юрію Володимировичу, звання Героя України (посмертно).
Він заслуговує на присвоєння почесного звання «Героя України» оскільки до останнього свого подиху боронив територію нашої країни, віддавши найцінніше - своє Життя.