Шановний Пане Президенте! Від імені матері загиблого воїна,Лейтенанта П’язи Володимира Дмитровича,та від імені всіх рідних,знайомих та друзів,прошу Вас присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно)

Шановний Пане Президенте! Від імені матері загиблого воїна,Лейтенанта П’язи Володимира Дмитровича,та від імені всіх рідних,знайомих та друзів,прошу Вас присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно)
Володимир Дмитрович народився 24 січня 1985 року на Івано-Франківщині в родині лікарів. Пізніше сім'я переїхала до Стрілецького Кута, звідки родом мати,яка з 2014 року беззупинно молиться за Україну ,з якою ми пройшли дуже багато Хресних ходів з молитвами за наших воїнів. З 1992 по 2001 рік Володя навчався в Стрілецькокутській ЗОШ 1-I|| ступенів, яку закінчив із відзнакою. Після закінчення школи навчався на економічному факультеті та військовій кафедрі Чернівецького національного університету.
У 2010 році Володимир одружився та переїхав у місто Снятин. Разом із дружиною Оксаною виховували двох дітей. Він був гарним сім'янином, понад усе любив свою сім'Ю, родину.
3 початком російсько-української війни, наприкінці лютого 2022 року, Володимир Дмитрович мобілізувався до лав ЗСУ. Він проходив службу у військовій частині А3892 на посаді
командира 2 взводу 2 роти 109 батальйону 10
гірсько-штурмової бригади. Побратими, які пліч-о-пліч з Володимиром захищали незалежність України в найгарячіших точках війни, згадують його справжнім командиром. Володимир завжди переживав за хлопців, беріг їх, втілював впевненість в перемогу.
Декілька слів хочу щоб Ви прочитали від воїна якого він врятував:
Володимир П'яза був моїм командиром взводу, коли ми були на напрямку Соледар-Лисичанськ. Його дуже цінували всі солдати.
Особисто мені він спас життя. В момент, коли нас «накрили» москалі , ми відбивалися автоматами. | Володя почув автоматний бій та викликав своїх хлопців-мінометників на допомогу нам. І завдяки цьому, ми всі,
група з восьми солдат, вийшли живими з бою.
•Він був дуже сильний! Таких, як він дуже мало. Він перебігав з позиції на позицію і намагався всіх витягнути, всім допомогти і спасти.
Коли він був командиром роти, Його всі дуже сильно поважали.
Завжди точно виконували Його накази, бо вони були розсудливі, виважені та правильні. Він був дуже розумним!
Володя надзвичайно турбувався і переживав за всіх хлопців, за тепло, Їжу для них...
Сильний воїн! Дуже мало таких с! Повага до нього була величезна!!! Він завжди казав правду. У нього все було людяне.
Андрій Радомський, воїн, 10 ОГШБр, 109 батальйон, 2 взвод.

Він постійно шукав у всьому позитив.
Вмів підтримати та знайти потрібні слова.
Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але він віддав своє життя, обороняючи Батьківщину і всіх Hac.
На жаль, герої вмирають. Вони здобувають вічне життя і вічну славу, залишаючись нашим духовним орієнтиром і прикладом для прийдешніх поколінь українців. Але їх більше немає для тих, кому вони потрібні живі...Дуже Вас прошу звернути увагу на наше прохання,у Володимира залишилось 2є діточок які безмежно його любили. Заради них ми це все і пишемо…