Присвоєння Ордену "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) Мірошніченку Роману Івановичу

Шановний пане Президент!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння Ордену «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно), старшому солдату,військовослужбовцю Збройних Сил України Мірошніченку Роману Івановичу, 10.06.1991 року народження, уродженець села Каїри, Горнрстаївського району Херсонської області.
Він був єдиним сином у матері, люблячим батьком і коханим чоловіком.
Рома був найкращим сином у світі. Він надзвичайно добра і справедлива людина.
У 2014 році Роман закінчив Херсонську морську академію. Отримав диплом судноводія. Але за два дні після отримання диплому та вторгнення у Крим «зелених чоловічків», добровольцем пішов захищати рідну Херсонщину. За наказом командира військової частини, що в Новій Каховці потрапив на Донеччину, у зону бойових дій. Дякувати Богу, тоді він зміг повернутися живим. Отримав статус УБД.
Одружився, планував майбутнє. Працював за спеціальністю. Пройшов шлях від простого матроса, до старшого помічника капітана. Будував дім, розводив власну пасіку. Понад усе мріяв жити у вільній Україні, ростити дітей.
24 лютого 2022 року, Роман перебував у рейсі, за кордоном, працював старшим помічником капітана. Не чекаючи закінчення контракту він, при першій можливості приїхав в Україну та знову, добровольцем вступив до лав ЗСУ.
6 липня 2022 року він пішов на війну, звільняти Херсонщину. Саме Херсонщину, так як родом звідти, бо не всі рідні змогли виїхати на вільну частину України. Служив у 28 бригаді «Лицарі зимового походу» військової частини А0666, та займав посаду командир бойової машини. Товариші по службі згадують його як справжнього бійця, надзвичайно сильну і сміливу людину. Людину - для якої честь і справедливість завжди були на першому місці. Він із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні.
Під час бойового завдання, разом з групою бійців потрапили під обстріл. Роман отримав поранення, чекав евакуації…в свої останні хвилини він писав повідомлення, що йому важко, велика втрата крові, але він скоро повернеться, що ми зустрінемось, що він обійме донечку, але так і не дочекався….
17 вересня 2022 року, його життя обірвалось, при виконані бойового завдання в селі Правдине Херсонської області. Він загинув. Тіло забрали майже через 2 місяці. Це велика та не поправна втрата для всіх нас.
Відстоюючи та захищаючи незалежність України та своїх рідних, йому навіки - 31 рік. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі за Свободу. У нього залишились мама, донечка, дружина, бабуся та дідусь, які пережили війну 1941 – 1945рр.
Ми всі пишаємось ним, його незламністю та патріотизмом. Для всіх родичів та друзів, всіх хто його знає, він справжній Герой. Сподіваємось, що держава теж відзначить його подвиг, його самопожертву. Він заслуговує на державну нагороду Орден «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно).
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава всім, хто боронить та захищає Україну! Слава Україні!