Шановний пане Президенте - Володимир Олександрович Зеленський.
Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю, Лобода Олександру Вікторовичу, 28.04.1981 р.н. За військовою профессією був фельдшером. Він без нарікань жертовно захищав Україну в м.Авдієвка у складі 25 десантно-штурмової бригади, 7-ї роти 3-го батальйону. Сашко був добрий, надійний, чуйний, справедливий. Любив жартувати, по-доброму. Любив життя! Любив і вмів працювати та отримувати від праці задоволення. Обожнював своїх 2 синів. 28 квітня 2022року йому б виповнився 41 рік. Він був і пожежником, і рятувальником, і масажі робив, хватався за будь-яку роботу. На весні батькам город копав у м.Пологи (звідки він родом). Руки золоті мав... Своїми руками зі шкіри шив такі шедеври - гаманці, сумки на замовлення. За останні 4 роки зробив собі деревообробний цех, бо завжди його тягнуло до деревини, і будував руками з дерева меблі. Теж були шедеври!
За вісім років війни Сашко двічі був на фронті. І коли почалась війна він відразу зателефонував командиру з ким був у зоні АТО та запитав «Чи збирати речі?» , і він зібрав і поїхав захищати нашу країну. Це був його третій і останній раз… Він був страшенно стомлений. Ворог був на відстані 450 метрів, вдень кричав їм у мегафони, щоб здавались в полон, вночі намагався підповзти під покровом ночі ближче і вбити, тому нормального сну не було. А вони весь час довбали того ворога! І посилали його за російським військовим кораблем. А їх весь час обстрілювали. Авіація останніми днями бомбила. Вони не мали електрики, вони заряджали телефони від сонячної батареї. 13 квітня 2022 року останній раз коли він відповів, а далі нескінчена тиша та порожнеча. Прошу вас закарбувати та вшанувати пам'ять про нього.
Цю нагороду заслуговують всі, хто віддав за свободу України найцінніше, що в них є — власні життя. Героям Слава!