Прошу розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України – Колеснику Віталію Олександровичу, 23.04.2002 року народження. Віталій проживав у с. Микуличі, Київська область.
Українець, доброволець, на військову службу призваний Рівненським РТЦК та СП 04.11.2022.
Віталій був навідником (фактично, кулеметником) 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону в/ч А4638.
З перших днів повномасштабного вторгнення хотів стати на захист своєї сім’ї та своєї землі. Наше село було в окупації, тому можливості піти хоча б в ТрО не було. Через 15 днів виїхав разом із сім’єю до Києва, відправив їх до м. Звягель, їхньої Батьківщини, а сам залишився у Києві. Далі допомагав всюди: і допомагав на блокпостах, і робив бліндажі, намагався потрапити хоч кудись. Був і в ТрО, і в ДФТГ, пройшов численні підготовки, аж поки не побачив набір в «Азов». 1 вересня він поїхав на селекцію, яку успішно пройшов. Далі його відправили у Рівне для подальшої підготовки. 16 січня, успішно завершивши всі кмб, його відправили в Донецьку область до своїх побратимів, які поїхали трохи раніше. З того часу за короткий термін побував на багатьох завданнях.
8 березня 2023 року, при виконанні бойового завдання, загинув від осколка під населеним пунктом Бахмут, Донецької області. Був кулеметником, частково завдяки якому його побратими змогли вийти з оточення.
Віталій був тим чоловіком, який чітко знав за що воює. Ніколи не вважав себе Героєм, говорив, що «просто виконує свою роботу», а Герої – це ті, хто поклали своє життя на полі бою. Він не боявся загинути, а боявся залишитись осторонь. За словами побратимів, на завдання завжди їздив з посмішкою і ніколи нічого не боявся.
У 20 років він загинув, залишивши молодших брата з сестрою, маму, наречену. Загинув як Герой, до останнього подиху був вірним військовій присязі, вірним Україні та вірним собі.