№22/187936-еп
Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України" (посмертно) солдату, кулеметнику 3 ОШБр Колеснику Віталію Олександровичу (позивний "Кудєснік")
Автор (ініціатор): Чепурко Вікторія Олегівна
Дата оприлюднення: 03 квітня 2023
Прошу розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України – Колеснику Віталію Олександровичу (позивний «Кудєснік»), 23.04.2002 року народження. Віталій проживав у с. Микуличі, Київська область.
Українець, доброволець, на військову службу призваний Рівненським РТЦК та СП 04.11.2022.
Віталій був навідником (фактично, кулеметником) 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону в/ч А4638.
З перших днів повномасштабного вторгнення хотів стати на захист своєї сім’ї та своєї землі. Наше село було в окупації, тому можливості піти хоча б в ТрО не було. Через 15 днів виїхав разом із сім’єю до Києва, відправив їх до м. Звягель, їхньої Батьківщини, а сам залишився у Києві. Далі допомагав всюди: і допомагав на блокпостах, і робив бліндажі, намагався потрапити хоч кудись. Був і в ТрО, і в ДФТГ, пройшов численні підготовки, аж поки не побачив набір в «Азов». 1 вересня він поїхав на селекцію, яку успішно пройшов. Далі його відправили у Рівне для подальшої підготовки. 16 січня, успішно завершивши всі КМБ, його відправили в Донецьку область до своїх побратимів, які поїхали трохи раніше. З того часу за короткий термін побував на багатьох завданнях.
8 березня 2023 року, при виконанні бойового завдання, загинув від осколка під населеним пунктом Бахмут, Донецької області. Був кулеметником, частково завдяки якому його побратими змогли вийти з оточення.
Віталій був тим чоловіком, який чітко знав за що воює. Ніколи не вважав себе Героєм, говорив, що «просто виконує свою роботу, а Герої – це ті, хто поклали своє життя на полі бою». Він не боявся загинути, а боявся залишитись осторонь. За словами побратимів, на завдання завжди їздив з посмішкою і ніколи нічого не боявся. Більшу частину свого життя віддавав спорту. Будучи вже в Донецькій області і повертаючись з завдань, не лежав весь день, а постійно щось робив, допомагав, продовжував займатись спортом. У свої 20 років був надзвичайно розумним та у житті розбирався краще, ніж більшість його однолітків, не кажучи вже за старших.
У 20 років він загинув, залишивши молодших брата з сестрою, маму, наречену. Загинув як Герой, до останнього подиху був вірним військовій присязі, вірним Україні та вірним собі.
Українець, доброволець, на військову службу призваний Рівненським РТЦК та СП 04.11.2022.
Віталій був навідником (фактично, кулеметником) 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону в/ч А4638.
З перших днів повномасштабного вторгнення хотів стати на захист своєї сім’ї та своєї землі. Наше село було в окупації, тому можливості піти хоча б в ТрО не було. Через 15 днів виїхав разом із сім’єю до Києва, відправив їх до м. Звягель, їхньої Батьківщини, а сам залишився у Києві. Далі допомагав всюди: і допомагав на блокпостах, і робив бліндажі, намагався потрапити хоч кудись. Був і в ТрО, і в ДФТГ, пройшов численні підготовки, аж поки не побачив набір в «Азов». 1 вересня він поїхав на селекцію, яку успішно пройшов. Далі його відправили у Рівне для подальшої підготовки. 16 січня, успішно завершивши всі КМБ, його відправили в Донецьку область до своїх побратимів, які поїхали трохи раніше. З того часу за короткий термін побував на багатьох завданнях.
8 березня 2023 року, при виконанні бойового завдання, загинув від осколка під населеним пунктом Бахмут, Донецької області. Був кулеметником, частково завдяки якому його побратими змогли вийти з оточення.
Віталій був тим чоловіком, який чітко знав за що воює. Ніколи не вважав себе Героєм, говорив, що «просто виконує свою роботу, а Герої – це ті, хто поклали своє життя на полі бою». Він не боявся загинути, а боявся залишитись осторонь. За словами побратимів, на завдання завжди їздив з посмішкою і ніколи нічого не боявся. Більшу частину свого життя віддавав спорту. Будучи вже в Донецькій області і повертаючись з завдань, не лежав весь день, а постійно щось робив, допомагав, продовжував займатись спортом. У свої 20 років був надзвичайно розумним та у житті розбирався краще, ніж більшість його однолітків, не кажучи вже за старших.
У 20 років він загинув, залишивши молодших брата з сестрою, маму, наречену. Загинув як Герой, до останнього подиху був вірним військовій присязі, вірним Україні та вірним собі.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бабенко Оксана Петрівна
03 липня 2023
2.
Морочковська Любов Миколаївна
03 липня 2023
3.
Сіміженко Катерина Валеріївна
03 липня 2023
4.
Рудаменко Володимир Степанович
03 липня 2023
5.
Урбанська Юлія Русланівна
03 липня 2023
6.
Волобуєва Анна Олександрівна
03 липня 2023
7.
Бабенко Аліна Анатоліївна
03 липня 2023
8.
Волошина Аліна Юріївна
03 липня 2023
9.
Оврашко Людмила Володимирівна
03 липня 2023
10.
Міліщук Ольга Петрівна
03 липня 2023
11.
Ковальчук Лілія Миколаївна
03 липня 2023
12.
Захарчук Вікторія Анатоліївна
03 липня 2023
13.
Самусенко Світлана Василівна
03 липня 2023
14.
Курмак Ірина Іванівна
03 липня 2023
15.
Замахіна Анна Анатоліївна
03 липня 2023
16.
Сніжко Аліна Анатоліївна
02 липня 2023
17.
Осипенко Олена Леонідівна
02 липня 2023
18.
Луценко Тамара Володимирівна
02 липня 2023
19.
Баратинська Наталія Миколаївна
02 липня 2023
20.
Мороз Катерина Олександрівна
02 липня 2023
21.
Георгіца Ольга Станіславівна
02 липня 2023
22.
Кордис Юлія Володимирівна
02 липня 2023
23.
Вовчук Оксана Михайлівна
02 липня 2023
24.
Сірко Соломія Анатоліївна
02 липня 2023
25.
Петренко Оксана Миколаївна
02 липня 2023
26.
Куц Надія Петрівна
02 липня 2023
27.
Бондаренко Тетяна Євгенівна
02 липня 2023
28.
Бацюра Ольга Олегівна
02 липня 2023
29.
Поперечна Марина Олександрівна
02 липня 2023
30.
Кондратюк Анна Олександрівна
02 липня 2023