Шановний пане Президент.
Кожен військовослужбовець України, який поліг за свою родину, державу та її територіальну цілісність, складав Військову присягу — клятву на вірність народові України. Військова присяга — документ юридичної сили, що має велике державне значення. Цитую: "Я, (прізвище, ім’я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!" Не зрадили, не дали окупанту шансу перемогти та поневолити, вибороли власною кров`ю волю та свободу. На превеликий жаль, деякі з полеглих, не мали навіть власної сім`ї. А це означає, що Україною, втрачено покоління назавжди «молодих». Покоління, яке неможливо відродити. Це покоління, віддало найцінніше, що в них було – це життя. Життя, де вони планували зробити багато корисного на благо України та кожного з нас. Наразі проводяться поховання на Алеях Героїв та розміщення інформаційних даних на Алеях Слави, установах та організаціях. Для нас вони всі гідні найвищої нагороди - звання Герой України. Але... Прошу Вас, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, як Президента України, як людину - віддати належну шану загиблим військовослужбовцям та вшанувати кожного, нагородженням відзнакою «За оборону України» чи медаллю «Захиснику Вітчизни» чи аналогічною, посмертно. Якщо це зробити неможливо, то можливо настав час заснувати нову відзнаку чи медаль, наприклад «За волю та свободу України».