Шановний пане призеденте !
Прошу Вас, розглянути, й присвоїти заслужене та почесне звання Героя України, посмертно, військовослужбовцю Збройних Сил України — Сліпчуку Тарасу Руслановичу, 14.03.1992 р.н., старшому сержанту, головному сержанту 2-го мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини А0693. Він героїчно загинув 13 січня 2023 року, під час бойових дій в місті Сіверськ Бахмутського району Донецької області, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України.
Сліпчук Тарас Русланович народився 14.03.1992 р.н., в с.Княгинин Рівненської обл. Тарас дуже мріяв стати військовим, і бути гарним, добрим, справедливим командиром, згодом в нього ці мрії почали збуватись , але ця клята війна …
Сліпчук Тарас Русланович, закінчив 2016 році Національну академію внутрішніх справ, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство» здобув кваліфікацію бакалавра права.
01.07.2016р.- 01.07.2019р., Тарас Русланович підписав котракт із Збройними силами України, після походження певних курсів, займав посаду командира мінометної батареї, безпосередньо брав участь в АТО.
Після закінчення контракту не міг знайти себе в цивільному житті, тому прийняв рішення 17.10.2019р. знов піти на котракт до лав Збройних сил України .
До початку повномасштабної війни перебував у зоні АТО та ООС, де й зустрічав одним із перших наших ворогів.
За час проходження військової служби мав честь отримати декілька нагород:
- Нагороджений медаллю «Захисникам Вітчизни»;
- Відзначений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня;
- Нагороджений відзнакою Командувача військ Оперативного Командування «Схід»;
- Нагороджений медаллю президента України «За військову службу Україні»;
- Нагороджений знаком міністра оборони «За зразкову службу».
Врятував не одне життя. Сліпчук Тарас був вірним та гідним сином України, справжнім патріотом рідної держави, за яку віддав найцінніше — власне життя. Від друзів, рідних та близьких про Тараса можна почути лише хороші слова, слова вдячності та скорботи за Героєм! Він був люблячим та чуйним чоловіком для своєї дружини, найкращим сином для мами, був прикладом для брата, якому замінив рідного тата, хворим і вірним другом другом та односельчанином. Побратими відгукуються про Тараса лише теплими словами: "Він був вірним другом, побратимом на якого можна було розраховувати в кожну хвилину, і яка б та хвилина не була..." Ніколи і нікого з своїх не залишав в біді, завжди допомагав та підтримував, міг віддати останнє , аби допомогти .
І ось, 13.01.2013 р., він віддав останнє, найцінніше що має кожна людина – своє життя !!!
Залишив кохану дружину без люблячого чоловіка, якій він надавав крила , щоб жити . Залишив найкращу маму в Світі без сина. Залишив чуйного брата без брата , який йому був як батько . Залишив друзів, та побратимів, які для Тараса Руслановича була як друга сімʼя , створена власноруч …
Тому, Пане Президенте, Сліпчук Тарас Русланович, цілком і повністю заслуговує на звання «Героя України посмертно!»Адже про всю важливість і цінність його життя мають знати та пам'ятати всі. Навіки в строю!