Реформа медичної галузі

Прошу розглянути програму реформування, що відповідає вимогам Стратегії реформування охорони здоров'я. Зауважу найголовніше, на запропоновані реформи із державного бюджету не потрібно витрачати гроші.

Програма реформування
1. Етап перший (2-5 років) – переведення закладів охорони здоров’я на самозабезпечення. Для цього:
• відміна статтей Конституції про безкоштовність медичних послуг;
• забезпечення на законодавчому рівні автономності медичних закладів;
• заборона на території лікарняних закладів та (в ідеалі) у радіусі 100 метрів від них приватних аптечних пунктів, лабораторій та діагностичних центрів;
• відкриття лікарняних (державних, підпорядкованих лікарняному закладу, в тому числі і фінансово) аптечних пунктів; модернізація лабораторій та діагностичних центрів. Це забезпечить основні фінансові надходження в заклади охорони здоров’я. Інформація про закупівельну ціну на препарати повинна бути відображена на офіційному сайті медичного закладу. Додана вартість не повинна перевищувати 50% закупівельної ціни. Податок на додану вартість встановити на загальнодержавному рівні.
• ввести плату за лабораторні та інструментальні дослідження та дієтичне харчування;
• реорганізація керівництва медичного закладу – введення посади менеджера охорони здоров’я та його заступників (в обов’язки яких будуть входити фінансові розрахунки, в тому числі залучення інвестицій, кредитування, прогнозування витрат та доходів, закупівля медичної апаратури і т.д.), скорочення обов’язків головного лікаря (залишити зв’язки із громадськістю та контроль за роботою медичного персоналу), скорочення/урізання посад начмедів;
• створення ради медичного закладу, до складу якої мають входити головний менеджер, головний лікар та завідуючі відділень. На зібранні даних рад повинні вирішуватися нагальні питання закладу охорони здоров’я – вибори головного лікаря, затвердження завідуючих відділень (кандидатури повинні обиратися персоналом відповідного відділення шляхом анонімного голосування), питання закупівлі медичного обладнання, виділення фінансування на дослідження та ін.
• створення лікарняної каси або каси подяки, де люди зможуть офіційно віддячити відділенню та лікарям. Податок на отримані кошти (не менше 20%) направляти в державний бюджет. Розподіл доходів даної каси вирішувати на раді медичного закладу.
• введення медичного страхування окремих видів патології для певних категорій громадян (пенсіонерів, інвалідів, вагітних, дітей дошкільного віку, сиріт, ветеранів бойових дій). Наприклад, пенсіонерів страхувати на випадок розвитку серцево-судинної патології та цукрового діабету, дітей дошкільного віку – інфекційні захворювання та травми, тощо. Даний вид страхування значно дешевший та покриває основні витрати на медичні послуги.
• організація роботи бригад швидкої допомоги – введення штрафів за необґрунтований виклик КШД (за надання медичної допомоги «на дому» та відмову від госпіталізації) після проведення роз’яснень населенню; введення штрафів лікарняним закладам за необґрунтовану відмову в госпіталізації пацієнтів.
• створення протоколів лікування (співробітниками кожного лікарняного закладу окремо (локальні протоколи) з подальшим загальнодержавним обговоренням та затвердженням). До того ж, протоколи мають бути двох-трьох рівневі – мінімальний, середній та максимальний, в залежності від грошових витрат;
• розробка та створення електронної загальнодержавної медичної бази даних.
• реорганізація міськ-, рай-, облздравів із створенням організацій типу організації прав захисту споживачів (відміна контролюючої функції);
• введення платних медичних послуг на планове лікування хронічної патології;
• введення для медичних працівників дисциплінарної та інших видів некримінальної відповідальності за хабарництво та пияцтво при виконанні професійних обов’язків.
Обґрунтування. Медична послуга має в своїй основі три складові – робота медичного персоналу, лабораторно-інструментальне обстеження та лікарські засоби. Нажаль, за більш як 20 років галузь охоро