Я, Жищинський Антон Володимирович, звертаюсь до Вас із проханням присвоєння звання героя України (посмертно) моєму батьку(Жищинському Володимиру Григоровичу), який героїчно загинув від кульового поранення, не сумісного з життям, виконуючи завдання з відбиття нападу російських окупантів на території Донецбокої області, Волноваського району (село Павлівка).
З перших днів війни я та мій батько - працівник УМВС України зі стажем 25 років, учасник АТО, строкову службу проходив у 95 бригаді(аеромобільні війська), взяли у руки зброю.(120 бригада ТРО батальйон 171, в/ч 7337) За час несення служби проявив себе як зразковий командир, побратим та батько не тільки для мене, а й для всього підрозділу. Регулярно надавав нам уроки зі свого реально досвіду та вишкіл рівня солдатів ЗСУ. Завжди був готовий піти у бій і захистити не тільки себе, а й кожного бійця підрозділу та завжди надавав гідний рівень мотивації та дисципліни.
12.11.2023 року, перебуваючи на завданні у вище вказаному населеному пункті, він та його група були взяті в оточення. Командуючи підрозділом, батько намагався наладити роботу підрозділу та сумлінно виконував обов‘язок старшого групи.
Після кульового поранення у живіт - перше, що він почав робити- це дістав запальничку, папір із кодами та паролями і підпалив його(так як ворог був дуже близько), після чого був евакуйований у відносно безпечну зону, де йому була надана медична допомога. Зі слів бійців та з повідомлень по рації стало відомо, що батько з позивним «Шах» через деякий час загинув. Але, через те що тіло не змогли евакуювати, документи оформлені як «зниклий безвісти».Тому, прошу Вас відзначити Жищинського Володимира Григоровича званням героя України саме посмертно.
З великою повагою - старший солдат в/ч 7379 Жищинський Антон Володимирович.