Про присвоєння заслуженого звання Герой України молодшому сержанту Володимиру Лисенку, позивний Файзер (посмертно).

Володимир Лисенко, 10.02.1985р.н. Ще у 2015 році добровольцем пішов захищати Батьківщину. І з того часу безперервно перебував на війні. Він мріяв звільнити всю Україну, та особливо своє рідне місто, свій дім, який зараз в окупації в м. Василівка, Запорізької області. Його девіз -"Тільки вперед, на штурм, ні кроку назад, захищати свою землю!"
До 2022-го Володимир воював у Попасній, Широкому, на Світлодарській дузі, у Бахмуті (2018 – 2019), Донецьку, на Луганщині. Під час повномасштабної війни був командиром бойової машини у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Підрозділ Файзера першим на початку повномасштабної війни прийняв бій в Авдіївці. Після цього Володимир із побратимами був у Балаклії, Ізюмі, Лимані, Верхньому Торецьку. У травні 2022 року був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня за те, що у Верхньому Торецьку вивів з оточення 13 людей. Володимир отримав орден "Сталевий хрест" за звільнення Балаклії та Ізюма посмертно. Також мав відзнаку за участь в АТО і звання ветерана війни, нагрудний знак за зразкову службу.
У період з 05.09 по 02.10.2022 року приймав участь у веденні наступальних дій в Харківській та Донецькій областях. Завдяки професійним діям Володимира Лисенка та підлеглого особового складу противник поніс значні втрати та був змушений відступити. За свої морально - бойові якості був рекомендований керівництвом на посаду головного сержанта - командира бойової машини.
У росіян був наказ Файзера взяти живим. Ще у 2020 році Володимир був змушений змінити позивний (Лис) та запустити в інфопростір фіктивну новину про взасну загибель, адже за ним ворог влаштував справжнє полювання. Володимир це розумів, і точно знав - що ніколи не піде в полон живим. Та смерть не наздогнала його на полі бою. 7 жовтня 2022р. під час триденної відпустки у воїна раптово зупинилось серце, коли він їхав до побратимів в шпиталь у Дніпрі. За словами лікаря, який робив розтин, 37-річний Володимир мав серце як у 90-літньої людини. Смерть воїна, за висновком ВЛК, пов'язали із захистом Батьківщини. Після важких боїв та штурмових операцій, без належного лікування та відпочинку організм воїна просто не встигав відновитись, через це розвинулась ішемічна хвороба серця. Та, незважаючи на численні поранення, переломи та контузії, Володимир не відступав від виконання своїх обов'язків.
За спогадами побратимів - Володимир був справжнім лідером, вольовим, сміливим стратегом, за яким були готові йти в найскладніші бої і штурми, він ніколи не кинув, не зрадив своїх людей.
У Володимира залишилися мама, вітчим, дві сестри, племінники, кохана дівчина та друзі-побратими, для яких Файзер і досі є талісманом