Шановний Президенте!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Драненко Олегу Валерійовичу 21.01.1983 р.н., уродженцю селища Вергуни Полтавської області.
9 березня 2022 року Олег поповнив ряди добровольців ЗСУ.
Я пам‘ятаю як ще з дитинства він намагався виховати в мені любов до України. Ми так любили разом малювати або викладати свої думки на папері, він був надзвичайно талановитою та розумною людиною. Завжди стояв на моєму боці та підтримував. Все змінилося з початком повномасштабної війни в Україні. Він надзвичайно довго та мужньо тримався. Я пам‘ятаю його поранення, пам‘ятаю його посмішку, очі, обійми. Одного дощового ранку, 11 вересня, мені зателефонувала мама, та принесла найстрашнішу, найболючішу звістку з усіх, що я отримувала. Мені сповістили, що він загинув у аварії спричинила яку ворожа міна. Вона трапилася в районі населеного пункту Очеретино на Донеччині. Разом з ним полягло ще троє побратимів, один чоловік залишився живим. Те що я відчула у той момент не можна передати жодними словами, до останнього сподівалася, що це все помилка. Рівно до того моменту поки не побачила його у домовині. Перший місяць після його смерті досі ніби в тумані, крики, сльози моїх рідних, нестерпне бажання знову почути його голос та обійняти, почути пораду та підтримку і розповісти йому все що так довго хотіла. За час коли він пов‘язав своє життя з війною, його зовнішність зазнала надзвичайних змін, але він назавжди для всіх рідних та знайомих залишиться дуже хорошою та чесною людиною, для якої на першому місті завжди вчинки, а не слова. Він завжди обіцяв повернутися - і повернувся справжнім героєм своєї Батьківщини, який справді довго зміг терпіти тортури війни та залишився в моїх очах мужнім та безстрашним воїном.
Кількість людей яких забрала ця війна, з кожним днем, на жаль, зростає. Ми маємо пам‘ятати та поважати кожного з них, бо за кожен наш ранок, за те щоб діти могли рости, навчатися і просто спокійно жити, хоробрі воїни віддали найдорожче, що мали - своє життя.
Тому, пане Президенте, я прошу вас присвоїти моєму батькові звання Героя України (посмертно)
Вічна шана кожному хто бориться або боровся за незалежність нашої держави.