Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Ленько Юрію Ігоровичу, позивний «Ребристий» 14.06.1984 року народження, військовослужбовцю 214-й Окремого спеціального батальйону «OPFOR» (в/ч 4574) , уродженцю міста Львів, який загинув під Бахмутом, захищаючи Україну від російського ворога.

Шановний пане Президенту!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 214-й Окремого спеціального батальйону «OPFOR» (в/ч 4574) Ленько Юрію Ігоровичу, позивний «Ребристий» 14.06.1984 року народження, уродженцю міста Львів.


Він двічі приходив у військкомат з проханням зарахувати до лав ЗСУ, але йому відповідали: «Зачекай. У тебе військова спеціальність кухар. Коли буде потреба - сповістимо». А він не міг чекати. Разом із друзями працював у своїй невеличкій будівельній компанії, де його всі знали як Юра Китаєць, а у вільний час займався волонтерською діяльністю.

Після жахливих подій, які відбулися в Бучі, він все ж таки остаточно вирішив боронити свою Батьківщину. Наказом начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного був призначений на посаду старшого стрільця-навідника. Згодом перекваліфікувався на водія-механіка БМП-1 і зміг показати себе грамотним фахівцем та мужньою людиною, на яку можна покластися у найбільш небезпечних ситуаціях. «Я міг би лишитися в безпечному місці і куховарити для товаришів, але моїм братам потрібна допомога на фронті. Хто як не я? Без мене не виграти цю війну! Я маю бути там, вони без мене не впораються!»-постійно повторював Юра родині, синам, друзям, замовникам по роботі. Ніхто і ніщо вже не могли зупинити Героя перед його бажанням захищати Україну.

Військова частина формувалась в ході бойових дій. У її складі були і вчителі, і економісти, і фахівці з продажу жіночої білизни, і будівельники. Але російські пропагандисти вже тоді піднімали галас, буцімто у військовій частині А4574 зібрана еліта українських військ, та ще й неабияка!

– Як стало відомо, – репетували росіяни, – для того, щоб стримати наступ «музикантів» (вагнерівців) українське командування задіяло 214-й Окремий спеціальний батальйон «OPFOR» (в/ч 4574), який був заснований за ініціативою американських інструкторів. Саме до цього елітного підрозділу залучаються найбільш підготовлені, найбільш боєздатні кадри військовослужбовців.

…Не всі його побратими, та й Юрій, були фахівцями "найвищого ґатунку", але це були найбоєздатніші війська.
Підрозділ Юрія Ленька визволяв населені пункти рідної землі. Радо зустрічала визволителів Вербівка, до бойового рахунку приєдналась Балаклія, де був узятий і його перший полонений, Козача Лопань. За ту важку солдатську працю Юрій Ленько був нагороджений бойовою відзнакою «Сталевий Хрест», а військова мотострілецька бригада вшанована окремою подякою Головнокомандуючого Збройних Сил України Володимира Зеленського.

… Вони йшли у саме пекло. Вони йшли під Бахмут. Між населеними пунктами Одрадівка та Кліщіївка підрозділ батальйону проводив ударно-штурмові дії з метою зачистки до звільнення населеного пункту Одрадівка. Ворог перейшов до активної оборони, використовуючи польову артилерію та високоточну зброю. Розвідданих щодо розташування «вагнерівців» було недостатньо. Для того щоб сконцентрувати сили на головному напрямку, потрібно було провести розвідку боєм: імітувати початок вирішального наступу, тобто комусь викликати вогонь на себе. На такі завдання насамперед відправляють добровольців. Екіпаж Юрія не вагався. Кожен із них розумів ступінь ризику, але кожен знав і ціну цього ризику, яка вимірювалася життям побратимів.

9 жовтня невеличкий бойовий загін зімітував активний наступ, на що російські найманці відповіли потужним масованим вогнем артилерії та високоточними протитанковими системами. Один з ворожих снарядів «Краснопіль» поцілив у бойову машину Юрія Ленька..

В день похорону Юрія Ленька на Марсове поле прийшли сотні земляків, щоб вшанувати його вічну пам’ять. Юрій не народився героєм, проте він ним став!.

Приклади самопожертви заради перемоги, заради бойових побратимів завжди були яскравим прикладом для молоді, для кожного українця. Чим можна виміряти бажання людини самому піти на найгарячішу та найзапеклішу ділянку фронту заради загальної справи? Юрій дійсно заслуговує нагороду Героя України (посметрно), бо це людина ,яка ні на хвилину не вагаючись віддала життя за майбутнє України.

Вічна пам’ять синам та донькам України, які віддали за неї найдорожче – своє життя.
Слава Україні! Героям Слава!