Ми хочемо житти у вільній країні, але не даємо право вибору. Проте, на даний час виходить так, що ті, хто з першого дня пішов на захист своєї держави позбавлені будь-яких прав і можливості на свій розвиток у майбутньому. Особливо це хлопців і дівчат які залишили свої сім‘ї і пішли на оборону нашої держави, але ми забуваємо про те що їх також чекають вдома, батьки, діти, жінки. Чому одні мають право переховуватися, відкуплятися, і спокійно жити, засуджуючи тих хто виборює свої права.
Усі хочуть додому. Всі розраховують, що якщо війна затягнеться, хоча б через рік їх замінять. Але кожний з них живе хвилинами, не знаючи те що буде, через годину. Люди не можуть воювати вічно. Кожна людина, яка пішла на війну, залишила свої плани, мрії, життя до війни. Вона від нього відмовилася і прийняла нові правила гри. І кожна людина хоче повернутися до свого життя назад. Ми розуміємо, що якщо цих змін не буде, ми розпочнемо втрачати бойовий дух. Усі повинні розуміти що воїни які не мають відпочинку, не можуть досконало вести бій.
Думаю час і депутатам зайняти лави зсу, тому що крім блокування прав для наших військових вони більші ніякої користи не приносять.