Шановний пане Президенте, просимо Вас присвоїти заслужене і почесне звання Героя України (посмертно) солдату Петренко Сергію Олександровичу, 15.07.1981 р.н., уродженець с. Василівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області.
Сергій був призваний у лави ЗСУ 03.01.2023.,перебував на службі військової частини А 0693
54 бригада 1 рота 1 батальйон
11.03.2023 р., він зник безвісти поблизу міста Часів Яр, Бахмутський район,Донецька область.Майже 2 місяці пошуку…Всі молилися,сподівалися,чекали…Згодом ми дізналися, що у той самий день 11.03.2023 р., Сергій виконуючи чергове бойове завдання, загинув. 19.05.2023 його понівечене тіло було доставлене в одну з лікарень міста Дніпро на впізнання.І ,нажаль,це виявився він.Невимовний біль,розпач і ненависть до тих,хто прийшов і нещадно вбиває всіх і все наше рідне…
Абсолютно мирна людина,будівельник,але коли його призвали він вчинив по чоловічому-не ховався,не злякався, а пішов виконувати свій обов’язок–захищати свою країну та свій народ від рашиської навали. У Сергія були золоті руки.Багато було побудовано ним,майстер на всі руки,безвідмовний у допомозі,щірий,мужній,хоробрий,патріот своєї країни.
Сергій із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Ми пишаємося ним, його незламністю та патріотизмом і вважаємо,що Петренко Сергій Олександрович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його дружині Петренко Ользі Григорівні.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!