Пане Президенте, прошу розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю, головному сержанту 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 53 батальйону 100 бригади, Козачуку Ігорю Олександровичу, 23.09.1973 р.н..
Поклав своє життя за волю нашої країни 18 травня 2023 року, загинувши на полі бою внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. З перших днів повномасштабного вторгнення, зробивши свідомий вибір, приєднався до лав ЗСУ, став на захист нашої держави, як справжній, сміливий чоловік, він знав, що воює за свою країну, за своїх трьох донечок, сімʼю, родину, друзів.
«Ігор був в управлінні роти, в управлінні взводу, і навіть смерть його засвідчила те, що він повів себе як справжній командир. Адже в машині було декілька чоловік, він спочатку потурбувався, щоб вижили побратими і весь удар взяв на себе» - військовий капелан батальйону, побратим, Дмитро Каленюк.
«Якби не «Калина», якби він не опинився переді мною - це був би я на його місці. Буквально якась мить…. Все вирішила якась мить. Він опинився просто переді мною і тепер я тут, а він там. Мій командир був дуже душевна людина, душевний чоловік, був такий добряк. Дуже сумно мені, що ми втратили таку людину.
Він з нас завжди був найбільш позитивним, завжди наскільки ми б не були втомлені, виснажені і з довгим перебуванням на позиції, просто фізично він завжди був на позитиві. Він заряджав позитивом решту» - побратим Вадим.
Ми не можемо передати біль нашої втрати, але ми можемо дуже довго розповідати про мого тата, коханого чоловіка, дбайливого сина, брата, товариша, побратима.
Ігор Козачук, «Калина» - гідний почесного звання Героя України! Тому що він був щирим прикладом того, яким має бути справжній українець, справжній воїн. І довів він це найдорожчою ціною - ціною власного життя.
Вічна Слава Герою!
Дочка захисника, Юлія Ігорівна Козачук.