Про накладення вето на проєкт Закону 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період»

ПЕТИЦІЯ

Про накладення вето на проєкт Закону 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», як такий, що несе загрозу діяльності та розвитку фермерських господарств, щоб захистити права фермерів, як особливої, і на сьогодні ефективної форми господарювання, яка сприяє забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Керівники фермерських господарств стурбовані діями депутатів Верховної Ради щодо намірів прийняття у другому читанні законопроєкту № 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», без обговорення громадськості, а саме, в частині, що стосується фермерських господарств.

Прийняття Закону 6013 загрожує розвитку фермерства в Україні. Цим законом правовий статус суб’єкта господарювання фермерського господарства ліквідовується. Форма господарювання, яка законом про фермерське господарство визначена прогресивною та важливою, з точки зору розвитку для країни, ліквідовується. Тобто все те, що за час незалежності та понад 33 роки, в муках важко народжувалося, буде знищено.

У зв’язку з цим, учасники на зібранні обговорили проблемні питання для фермерських господарств щодо цього законопроекту та внесли пропозиції щодо змін у законопроект №6013.

П Р О П О З И Ц І Ї
щодо аналізу законопроекту №6013
«Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період»
Державне регулювання є неодмінною умовою розвитку аграрної сфери економіки, особливо в країні, в якій аграрну продукцію виробляють понад 50 тисяч сільгосппідприємств, серед яких фермерські господарства становлять 92 відсотки. Тому метою такого регулювання (навіть у перехідний період) повинно бути створення стабільних економічних, правових і соціальних умов для розвитку сільського господарства, які б сприяли посиленню ефективності сільськогосподарського виробництва, задоволенню потреб населення в безпечних та якісних продуктах харчування за соціально прийнятними цінами, охороні довкілля, забезпечення продовольчої безпеки країни.
В контексті цього варто зазначити, що положення законопроекту №6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», в частині запропонованих змін щодо урегулювання діяльності фермерських господарств, як таких що нібито обумовлені міжнародно-правовими зобов’язаннями України в сфері європейської інтеграції мають певні неузгодженості із існуючою в світі тенденцією підтримки діяльності та розвитку фермерських господарств. До того ж, вони направлені не на створення стабільних економічних, соціальних і правових умов для розвитку сільського господарства, а на непропорційне втручання в правове регулювання, яке становить загрозу існування вітчизняному фермерству, як одному із провідних та прогресивних сегментів сільськогосподарського виробництва країни яка перебуває в умовах війни.
На непропорційне втручання в діяльність фермерських господарств вказує й застосоване в пояснювальній записці до законопроекту №6013 обґрунтування запропонованих нововведень. Так, в ній зазначено, що запропоновані зміни спрямовані на удосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, на підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності, а також на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства. Водночас спроби законотворця змінити даним законопроектом існуюче зрозуміле та передбачуване для діяльності фермерських господарств, які не віднесені до державної і комунальної власності, законодавче середовище створюють системні загрози, які неодноразово висвітлювалися як нами так і представниками даної галузі в ЗМІ.
Зокрема, за положеннями даного законопроекту фермери, які створили свої господарства за одного правового середовища наразі втрачають можливість впевненого планування своїх подальших дій, передбачити їх наслідки, оскільки дані зміни не дають стабільності та зрозумілості наслідків визначених ним дій, що як ми зазначали є порушенням принципу правової визначеності. Невизначеним залишається статус земельних ділянок, як тих що перебувають у постійному користуванні так і земель комунальної власності які господарство використовує на умовах оренди, через недостатню урегульованість даного питання, в тому числі, й в частині завершення процедур розпаювання земельних ділянок між членами фермерських господарств. Даним законопроектом зумовлюються значні непродуктивні організаційно-правові витрати та створюється підґрунтя для монополізації аграрного сектору шляхом реалізації великим бізнесом можливостей поглинання малих та середніх господарств, що в свою чергу призведе не тільки до занепаду сіл, а навіть сільських регіонів в цілому.
Обґрунтовуючи прийняття даного законопроекту наміром прибрати суперечності між Господарським та Цивільним кодексами та позбавитися нетипових для інших країн деяких видів речових прав на майно, які є рудиментами радянського союзу, законодавець залишає поза увагою те, що фермерські господарства є продуктом незалежної України і весь цивілізований світ розробляє стратегії збереження їх особливого статусу. Так, про необхідність збереження фермерських господарств, чітке визначення їх особливого статусу у національному законодавстві задля розкриття свого потенціалу забезпечення стійкого розвитку продовольчої безпеки неодноразово зазначала Організація Об’єднаних Націй, яка визнала важливу роль сімейних фермерських господарств у скороченні бідності та покращенні світової продовольчої системи (резолюція A/RES/72/239). Затверджене у грудні 2017 року Десятиліття сімейних фермерських господарств Організації Об'єднаних Націй на 2019-2028 роки спрямоване на те, щоб зробити сімейні фермерські господарства центральним елементом національної політики та інвестицій.
У Глобальному плані дій Десятиліття сімейних фермерських господарств Організації Об'єднаних Націй на 2019–2028 роки зазначено, що надзвичайно важливо узгодженим чином зміцнювати законодавчі та інституційні механізми у всіх галузях політики, що стосуються сімейних фермерських господарств. Для цього надто важливо у законодавстві дати визначення сімейним фермерським господарствам. Таке визначення потім стане опорною точкою для нормативних та політичних заходів, які сприятимуть створенню сприятливого політичного середовища для зміцнення сімейних фермерських господарств (ФАО та МФСР, 2019b).
У Євросоюзі в 2020 році налічувалося 9,1 млн. фермерських господарств, про що свідчать дані статистичного управління ЄС (Eurostat). Політика Європейського Співтовариства в сфері агробізнесу (спільна сільськогосподарська політика) є однією з довготривалих і направлена на підтримання та розвиток фермерів задля збільшення сільськогосподарського виробництва, забезпечення впевненості в постачаннях безпечного продовольства, реалізації стратегії виробництва від ферми до вилки, забезпечення розвитку сільських регіонів та високої якості життя фермерів, стабілізацію ринків та забезпечення розумних цін для споживачів.
Виходячи з наведеного пропонуємо врахувати позитивний досвід реалізації аграрної політики європейських країн, який направлений на посилення ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом існування на ринку найрізноманітніших форм господарювання, які органічно доповнюють одна одну і доводять свою життєздатність і ефективність.
Зрозуміла, не двозначна правова база є інструментом для впевненої і ефективної державної політики в аграрному секторі економіки, яка повинна бути адекватною для різних організаційно-правових форм господарювання даючи можливість розвиватися за зрозумілими та справедливими правилами, а не зводитися до створення вразливого середовища фермерським господарствам. Державне регулювання аграрної сфери є досить складним механізмом, який в своїй основі повинен будуватися на правовій визначеності, тобто можливості передбачення і розуміння фермером правового середовища в якому йому доведеться працювати як з можливістю впевненого планування своїх подальших дій, та передбачуваності їх наслідків, так і сукупності інструментів впливу на структуру сільськогосподарського виробництва, доходи фермерів, аграрний ринок, соціальну структуру села, міжгалузеві і міжгосподарські стосунки.
Тому, виходячи з цього, ми пропонуємо:
• Підготувати та винести даний законопроект №6013 на публічне громадське обговорення, з залученням наукових та інших провідних фахівців даної галузі задля аналізу ризиків для агробізнесу та економічної ефективності від його прийняття.

• Виключити із законопроекту норму про реорганізацію фермерських господарств, у господарські товариства, як особливої, і на сьогодні ефективної форми господарювання, яка сприяє забезпеченню продовольчої безпеки країни;

• Положення Закону «Про фермерські господарства» внести у вигляді доповнення до відповідного розділу Цивільного кодексу України, зі збереженням усіх основних його положень в т.ч. і що стосується права постійного користування землею.

• Відтермінувати прийняття законопроекту №6013 до моменту проведення повного та обгрунтованого аналізу ризиків для агробізнесу та економічної ефективності від його прийняття.

Шановний Володимире Олександровичу, прохаємо захистити права фермерів, як особливої, і на сьогодні ефективної форми господарювання, яка сприяє забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Рішення про звернення до Президента України прийнято на розширеному засідання ради Кобеляцької районної громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників» протокол від 19.05. 2023 року.

Володимир Білоусько- голова КРГО «Асоціації фермерів та приватних землевласників»