Прохання посприяти у вирішенні надскладної, актуальної, дуже гострої проблеми, яка наразі має місце у сфері фінансового лізингу в Україні.

Шановний Володимире Олександровичу, вельмишановний пане Президенте!
Звертаюсь до Вас із проханням посприяти у вирішенні надскладної, актуальної, дуже гострої проблеми, яка наразі має місце у сфері фінансового лізингу в Україні.
З 24 лютого 2022 року кардинально змінилося життя всього населення України та на всій її території введено воєнний стан. Через повномасштабну збройну агресію з боку Російської Федерації багато територій виявились окупованими загарбниками, на великій площі нашої неньки почалось ведення активних бойових дій, на яких фізичні особи втратили, на превеликий жаль, своє життя, здоров’я, майно, роботу, були змушені покинути свої домівки, а суб’єкти господарювання - припинили здійснювати діяльність, тому їх можливість сплачувати за своїми фінансовими зобов’язаннями значно обмежилася або взагалі зникла.
Президент України, Верховна Рада та Уряд вчасно реагують на виклики війни та приймають рішення в умовах нових важких реалій.
Так, згідно із законом № 2120-IX від 15.03.2022 року в Україні, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України введено мораторій на нарахування та стягнення штрафних санкцій на позичальників. Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також цим законом внесені зміни в Розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313), його доповнено пунктом 5-2 такого змісту:
«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права  іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій».
Окрім цього Законом України № 2823-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо підтримки позичальників, майно яких було знищено або зазнало пошкоджень внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України” від 01.12.2022 року у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами):
доповнено пункт 2 словами і цифрами "а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу";
доповнено пунктами 8-16 такого змісту:
"8. У період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів після його припинення чи скасування позичальник (особа, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або його представник (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) має право звернутися до кредитодавця або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про призупинення сплати грошового зобов’язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів) (далі - заява про призупинення сплати грошового зобов’язання) за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за яким є нерухоме майно (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий або дачний будинок, об’єкт незавершеного житлового будівництва) (далі - договір про споживчий кредит), що відповідає хоча б одній із таких ознак:
1)нерухоме майно, станом на день подання заяви про призупинення сплати грошового зобов’язання, розташоване на тимчасово окупованій території, визначеній пунктами 1 і 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або на територіях, на яких ведуться воєнні (бойові) дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначених Кабінетом Міністрів України;
2)нерухоме майно пошкоджено внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Для цілей цього пункту під пошкодженим розуміється нерухоме майно, яке може бути відновлено виключно шляхом капітального ремонту чи реконструкції;
3) нерухоме майно знищено внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Для цілей цього пункту під знищеним розуміється нерухоме майно, відновлення якого шляхом поточного або капітального ремонту чи реконструкції є неможливим або економічно недоцільним.
В той же час, нажаль, станом на сьогоднішній день в умовах війни поза увагою органів державного управління та законодавчих органів залишаються відносини у сфері фінансового лізингу. В даному контексті варто зауважити, що велика кількість підприємств та громадян з метою розвитку власного бізнесу ще за “мирних”, безпечних часів, перебуваючи до 24.02.2022 року на неокупованих, вільних від загарбників територіях, уклали з фінансовими установами договори фінансового лізингу, зобов’язання за якими продовжують діяти вже й у період воєнного стану.
Проте, саме у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації, яка тягне за собою ведення кровопролитних бойових дій на території України, її окупацію, руйнування, знищення, пошкодження майна, перед великою кількістю лізингоодержувачів (фізичних та юридичних осіб, які отримали право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця) виникли непереборні, незалежні від них, об’єктивні обставини не лише у власному житті та господарюванні, а й при виконанні умов фінансового лізингу, виконання зобов’язань за договорами фінансового лізингу.
Поряд з цим протягом тривалого часу на окупованих агресором територіях України, територіях де ведуться активні бойові дії, мають місце непоодинокі випадки втрати лізингоодержувачами об’єктів фінансового лізингу внаслідок їх знищення, протиправного заволодіння та й просто внаслідок неможливості отримати доступ до такого майна та отримання вигоди від володіння та користування таким майном внаслідок їх пошкодження, що унеможливлює отримання прибутків від такого майна для погашення лізингових платежів.
В свою чергу, відповідно до вимог п. 1 статті 22 закону України «Про фінансовий лізинг» (від 4 лютого 2021 року № 1201-IX ) ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об’єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача з моменту передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувача. Поряд з цим, п. 2 вказаної статті Закону передбачає, що об’єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов’язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу.
Тобто за звичайних обставин, за “мирних часів” лізингоодержувач хоча й ніс ризик випадкового знищення, втрати або пошкодження об’єкта фінансового лізингу, проте мав відповідну “страховку”, гарантію, що у разі настання такого страхового випадку його права та інтереси будуть захищені шляхом виплати страхового відшкодування вигодонабувачу (лізингодавцю).
Але за загальною тенденцією та практикою, що склалася на території України в умовах війни, воєнного стану, в договорах страхування зазначено, що збитки, завдані внаслідок військової агресії, не є предметом страхування вказаних договорів. Крім цього, за загальним правилом, такі договори взагалі не діють на окупованих територіях.
Так само страховий захист не розповсюджується на випадки конфіскації, вилучення, ревізії майна за рішенням влади або випадки пошкодження майна внаслідок ведення бойових дій, влучання бомби, снаряду або іншого засобу ведення війни, тим паче, не територіях, окупованих країною-агресором.
Отже, станом на сьогоднішній день лізингоодержувачі опинилися в тих умовах, коли позбавляються не лише майна (предмета лізингу), яке було втрачено, пошкоджено або знищено під час таких дій, а й інструментів та можливостей отримати допомогу у компенсації таких втрат від страхових компаній.
Поряд з цим, такі особи продовжують нести надмірне навантаження у формі обов’язку по сплаті лізингових платежів відповідно до умов договорів фінансового лізингу, з ризиком отримання позовної заяви про стягнення заборгованості за таким правочином та як наслідок арешт та блокування грошових коштів на банківських рахунках, що зазвичай просто накопичувались на забезпечення елементарних продуктових та соціальних потреб, оплату праці робітникам, що в свою чергу може призвести й до банкрутства як фізичної, так і юридичної особи.
При цьому, все це відбувається без можливості колись все ж таки отримати у власність предмет лізингу.
Окремо, для прикладу, слід вказати, що ст. 17 Закону України “Про іпотеку” одну з підстав припинення іпотеки визначає саме знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Отже, з метою вирішення означених вище проблемних актуальних питань дуже прошу Вас доручити відповідним компетентних органам державної влади України розглянути питання звільнення лізингоодержувачів, які перебували (перебувають), здійснювали свою діяльність на окупованих територіях, територіях ведення активних бойових дій, від обов’язку здійснювати лізингові платежі під час дії воєнного стану в Україні, щодо предмета лізингу, відносно якого лізингоодержувачем втрачена можливість розпорядження, володіння та користування ним, та про обов’язок лізингодавців списувати лізингові борги щодо знищеного, пошкодженого та/або безповоротно втраченого майна лізингоодержувачів. Окремо встановити пряму заборону страховим компаніям відмовляти у задоволенні покриття фінансових втрат лізингоодержувачів та лізингодавців, понесених ними внаслідок військової агресії Російської Федерації на Україні.
Можливими кроками до вирішення складної ситуації у відносинах фінансового лізингу в Україні, зокрема, проте не виключно, вважаю внесення змін та доповнень до чинного в Україні законодавства.
Так, пропоную внести зміни і доповнення до наступних нормативно-правових актів:
Доповнити статтю 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (від 4 лютого 2021 року № 1201-IX ) пунктом 4 в такій редакції:
«4. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у строк 180 днів після його припинення або скасування у разі прострочення лізингоодержувачем, який на момент початку дії воєнного, надзвичайного стану був зареєстрований на тимчасово окупованій території, території ведення активних бойових дій, виконання грошового зобов’язання за договором фінансового лізингу з підстав та за умови втрати можливості розпоряджатися, володіти та користуватися об’єктом фінансового лізингу – лізингові платежі не нараховуються».
Доповнити статтю 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» (від 4 лютого 2021 року № 1201-IX ) пунктом 2 в такій редакції:
«2. Забороняється вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу з тимчасово окупованих територій та в період дії воєнного стану в Україні».
Доповнити статтю 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» (від 4 лютого 2021 року № 1201-IX ) пунктом 5 в такій редакції:
«5. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану страховикам заборонено відмовляти у задоволенні вимог про страхові відшкодування (покриття страхових випадків) в зв’язку із ушкодженням, знищенням об’єктів фінансового лізингу внаслідок бойових дій на території України, в тому числі, внаслідок протиправного заволодіння об’єктом лізингу, влучання бомби, снаряду або іншого засобу ведення війни».
Доповнити абзац ґ ) підпункту 3 пункту 1 статті 73 Закону України «Про страхування» (від 18 листопада 2021 року № 1909-IX) виклавши його в такій редакції:
«ґ) особа включена до переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю, або стосовно якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції" та/або міжнародні санкції, та/або дії якої створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України та/або особа, що допустила відмову у страховій виплаті або реєстрації страхового випадку в зв’язку із настанням страхового випадку на тимчасово окупованих територіях України, територіях на яких проходили/проходять бойові дії у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, внаслідок чого відбулось пошкодження або знищення застрахованого майна».
Доповнити статтю 89 Закону України «Про страхування» (від 18 листопада 2021 року № 1909-IX) пунктом 13 в такій редакції:
«13. Договір страхування, що містить умову для відмови у страхових випадках та/або реєстрації страхового випадку в зв’язку із настанням страхового випадку на тимчасово окупованих територіях України, територіях на яких проходили/проходять бойові дії у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, внаслідок чого відбулось пошкодження або знищення застрахованого майна є нікчемним».
Прошу розглянути можливість надання наведеним вище змінам та доповненням до чинного в Україні законодавства ретроактивної форми, починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та залучити фахівців державного сектору управління до розробки та надання пропозицій щодо освітленої мною проблеми.
Заздалегідь вдячний за увагу до поставлених питань та пропозицій.