Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордену «Золота Зірка» старшому лейтенанту Ободенко Володимиру Володимировичу, командиру зенітно-ракетного взводу, роти вогневої підготовки, позивний «Обод»

Шановний Пане Президенте!

Прошу Вас , розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордену «Золота Зірка» військовослужбовцю Збройних Сил України, старшому лейтенанту Ободенко Володимиру Володимировичу 13.09.1992 р.н., уродженцю селища Возжаєвка, Білогорського району, Амурської області.

В 2014 році, Володимир пішов доброволцем захищати свою Батьківщину, поповнив ряди ЗСУ, а саме проходив службу у військовій частині А1080 на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення, і боронив нашу землю в Донецькій області м. Артемівськ (теп. м. Бахмут). Отримав дві нагороди «Учасник АТО» і «За участь в Антитерористичній операції»

24 лютого 2022 року на момент повномаштабного вторгнення росіі на територію України, Володимир знаходився далеко в морі, працював на судні офіцером. Побачивши новини, він не роздумуючи, вирішив повертатись додому. Зупинивши танкер, 27 лютого спеціальним бортом вирушив спочатку до Польщі, там через волонтерів зібрав гуманітарну допомогу і вирушив до України.
3 березня молодший лейтенант Ободенко вступив до лав ЗСУ, а саме до Військової частини А7355 на посаду командира 3 мінометного взводу мінометної батареї, яка на той момент стояла бронею на захисті Миколаївської області, коли ворог майже дихав в потилицю, і так бажав захопити Миколаїв, фортецю всього Півдня Україні. Але він не хотів на цьому зупинятись. Постійно їздив на навчання, самостійно вивчав військову справу. Його взвод був завжди першим, зразковим і найкращім. За що був нагороджений «Знаком Пошани» від міністра оборони.
Але він так жадав очистити нашу землю від нелюдів і катів, що почав шукати більш серйозніші підрозділи. І йому це вдалося. Вже у званні Старший лейтенант, Ободенко Володимир Володимирович 26.12 2022 року був зарахований до списків частини А3199, 73 Морський центр спеціального призначення імені кошового отамана Антіна Головатого Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. 20.04.2023 року наказом командира ВЧ А3199 номер 57 призначений на посаду командира зенітно-ракетного взводу, роти вогневої підготовки.

Його командири завжди позитивно про нього говорили: «Ми були у захваті, як на наших очах з розрізненної групи різнопрофільних людей Володимир за декілька місяців згартував потужний бойовий підрозділ. Де кожен став міцною опорою один для одного і якісно приносив смерть ворогам щоденно.  Володимир опікувався долею і безпекою кожного свого бійця, допомагав розвиватись та ставати ефективнішими в своїй справі. Постійно відмовлявся від нагород, аргументуючи це тим, що сюди прийшов за «Перемогою» а не за нагородами. 
 З першого ж свого завдання Володимир показав своє вміння виконувати поставленні задачі з максимальним результатом. Навіть у важких ситуаціях, де від нього багато не просили, він знаходив способи нанести максимальне ураження русні і здивувати своїми здібностями в керуванні та тонким відчуттям поля бою усіх, навіть нас, його командирів. Нас завжди надихало і буде надихати те, як Обод рвався у бій. Не було операції, на яку він не просив відправити свою групу. І навіть коли прийшов наказ допомагати захисникам Бахмута він, маючи змогу відмовитись і знаючи про всі небезпеки, наполіг на тому, щоб їхати туди. Всі завдання в м.Бахмут було виконано блискуче. Але, 24 квітня 2023 р., після віконання чергового бойового завдання, Володимир знаходячись на відпочинку, через рацію почув, що інша група потрапила під мінометний обстріл, кинувся їх рятувати. На собі витягнув двох поранених бійців, чим самим врятував їм життя, але повернувшись за рештою поранених, віддав своє.

Володимир, мій чоловік і батько мого маленького сина із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що ОБОДЕНКО ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ - справжній Герой, який заслуговує на найвищу нагороду, почесне звання «Герой України» (посмертно) із врученням вищезазначеного Ордена "Золота Зірка" Президентом України особисто його маленькому сину та дружині.

Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні! Героям Слава!