№22/195418-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю 14-ого Окремого Стрілецького Батальйону - Ляшуку Руслану Леонідовичу, який з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист рідної землі та 26 травня 2023 року, врятував життя побратимів, прийнявши весь удар ворога на себе героїчно загинув поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка, Донецької області.
Автор (ініціатор): Рублевська Катерина Іванівна
Дата оприлюднення: 07 червня 2023
Шановний Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Ляшуку Руслану Леонідовичу 19.10.1973 року народження, уродженцю села Вільгір. Проте, все життя Він прожив в селі Оженин, що на Острожчині, працював у Нетішині, зокрема, на Хмельницькій атомній електростанції.
З перших днів повномасштабного вторгнення, не зміг стояти осторонь, і вже на початку березня 2022 року, не вагаючись, добровольцем став на захист рідної землі. Воював у складі 14-ого Окремого Стрілецького Батальйону (14 ОСБ). Мав повагу серед побратимів та вищого командування. Був патріотом своєї Батьківщини, людиною слова, зразком незламності та міцності духу.
26 травня 2023 року виконуючи чергове бойове завдання, в районі населеного пункту Оріхово-Василівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу ворога, героїчно загинув. Ціною власного життя врятував життя побратимів, прийнявши весь удар на себе. Руслан із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, своєму народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, Він віддав своє, не шкодуючи.
Герою назавжди залишиться 49 років. Добрий, чесний, порядний, привітний, доброзичливий, ввічливий, життєрадісний, ніколи не відмовляв у допомозі – тільки таким назавжди запам’ятають Руслана всі, хто знав його особисто. Війна забрала сина у мами, коханого чоловіка у дружини, люблячого тата у доньки та двох синів, брата у сестри, друга, бойового побратима, та ще одного відданого сина у неньки-України.
Ніякі слова не згасть біль втрати для родини, жодні нагороди та ордени не повернуть матері сина, дітям батька а дружині чоловіка, проте, це найменше, що може зробити держава для родини загиблого Героя Ляшука Руслана Леонідовича. Щиро просимо почути нас та гідно вшанувати пам’ять про справжнього Героя нашої Батьківщини, завдяки якому ми маємо сьогодні.
Слава Героям!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Ляшуку Руслану Леонідовичу 19.10.1973 року народження, уродженцю села Вільгір. Проте, все життя Він прожив в селі Оженин, що на Острожчині, працював у Нетішині, зокрема, на Хмельницькій атомній електростанції.
З перших днів повномасштабного вторгнення, не зміг стояти осторонь, і вже на початку березня 2022 року, не вагаючись, добровольцем став на захист рідної землі. Воював у складі 14-ого Окремого Стрілецького Батальйону (14 ОСБ). Мав повагу серед побратимів та вищого командування. Був патріотом своєї Батьківщини, людиною слова, зразком незламності та міцності духу.
26 травня 2023 року виконуючи чергове бойове завдання, в районі населеного пункту Оріхово-Василівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу ворога, героїчно загинув. Ціною власного життя врятував життя побратимів, прийнявши весь удар на себе. Руслан із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, своєму народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, Він віддав своє, не шкодуючи.
Герою назавжди залишиться 49 років. Добрий, чесний, порядний, привітний, доброзичливий, ввічливий, життєрадісний, ніколи не відмовляв у допомозі – тільки таким назавжди запам’ятають Руслана всі, хто знав його особисто. Війна забрала сина у мами, коханого чоловіка у дружини, люблячого тата у доньки та двох синів, брата у сестри, друга, бойового побратима, та ще одного відданого сина у неньки-України.
Ніякі слова не згасть біль втрати для родини, жодні нагороди та ордени не повернуть матері сина, дітям батька а дружині чоловіка, проте, це найменше, що може зробити держава для родини загиблого Героя Ляшука Руслана Леонідовича. Щиро просимо почути нас та гідно вшанувати пам’ять про справжнього Героя нашої Батьківщини, завдяки якому ми маємо сьогодні.
Слава Героям!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Федорищева Марина Вікторівна
23 серпня 2023
2.
Реп'ях Аліна Олександрівна
23 серпня 2023
3.
Гладун Олена Миколаївна
23 серпня 2023
4.
Сироватка Тетяна Вікторівна
23 серпня 2023
5.
Кміть Вікторія Іванівна
23 серпня 2023
6.
Удовенко Катерина Вікторівна
23 серпня 2023
7.
Ярмолич Катерина Ігорівна
23 серпня 2023
8.
Ладягіна Альона Ігорівна
23 серпня 2023
9.
Мосьпан Ольга Анатоліївна
23 серпня 2023
10.
Турчан Олена Олександрівна
23 серпня 2023
11.
Дегтяр Ольга Вікторівна
23 серпня 2023
12.
Бірчин Валентина Михайлівна
23 серпня 2023
13.
Ануфрієв Северин-Лука Артурович
23 серпня 2023
14.
Ільїна Анжеліка Володимирівна
23 серпня 2023
15.
Левчик Людмила Іванівна
22 серпня 2023
16.
Бур'янова Неля Михайлівна
22 серпня 2023
17.
Ільяшук Марія Володимирівна
22 серпня 2023
18.
Драгомарецька Лариса Віталіївна
22 серпня 2023
19.
Фіц Катерина Володимирівна
22 серпня 2023
20.
Якобчук Роксолана Іванівна
22 серпня 2023
21.
Войтюк Олександр Степанович
22 серпня 2023
22.
Войцеховська Наталія Олексіївна
22 серпня 2023
23.
Таращук Марина Володимирівна
22 серпня 2023
24.
Корнєєва Тетяна Іванівна
22 серпня 2023
25.
Карпова Аліна Василівна
22 серпня 2023
26.
Прокоп Євгенія Геннадіївна
22 серпня 2023
27.
Скрипніченко Віталій Вікторович
22 серпня 2023
28.
Лопушняк Данило Андрійович
22 серпня 2023
29.
Криворучко Юлія Олегівна
22 серпня 2023
30.
Догарєва Валентина Миколаївна
22 серпня 2023