Шановний Пане Президенте, прошу Вас присвоїти заслужене і почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Рудьку Юрію Сергійовичу, 06.02.1999 р. н., уродженця с. Романківці, Сокирянського р-ну, Чернівецької області.
Проживав у с. Виноградне, Могилів-Подільського р-ну, Вінницької області.
Виконував бойові завдання в зоні ООС в Донецькій області з 12.03.2020р. по 11.06.2020р, тоді належав до в/ч 3029 Національної Гвардії України.
Юрій з 02.08.2022р добровільно пішов виборювати законні межі Незалежної України. Він належав до 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, 11 батальйону, 2 роти.
З 30.08.2022 був призначений на посаду - старший стрілець.
Юрій, виконуюючи чергове бойове завдання в напрямку між Первомайським і Піски, 06.12.2022р. отримав важке поранення,після якого 6 днів у вкрай важкому стані у лікарні боровся із важким станом, адже мав велику жагу до життя.
Всі, хто знав Юрія, були впевнені, що він одужує, адже, здаватися - це не про нього. Але, нажаль, 12.12.2022р. наш Герой помер у Дніпропетровській лікарні ім. І. І. Мечникова.
Хочу наголосити, що в свої 23 роки, маючи наречену, стабільну роботу, сім‘ю, Юрій добровільно пішов нищити ворога і наближати перемогу.
Побратими про Юру відгукуються так: «Він був нашою душею, завжди підтримував, на нього завжди можна було покластися, був надійним побратимом, прикладом для всіх.»
Юрій ніколи не скаржився на те пекло, яке бачив. Завжди казав : «Хто, як не я? Я хочу всіх вас захищати. Дуже хвилююся за вас.»
Він був великим патріотом своєї країни, яку дуже любив і віддав найцінніше, що мав - власне життя.
Тому, я прошу, присвоїти Юрію звання Героя України (посмертно), так як він дійсно Герой, який мужньо тримався до останнього, допоки його життя не обірвалося через ворога.
У Юрія залишилися мати, брати, племінники, наречена та велика родина.