Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ молодшому лейтенанту ЗГОННИКУ ЮРІЮ ЮРІЙОВИЧУ (24 ОМБР, в/ч А0998)

Шановний пане Президенте, прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України молодшому лейтенанту ЗГОННИКУ Юрію Юрійовичу, 25.04.1987 р.н., командиру 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0998 (24 ОМБР), який захищав Україну, її незалежність і суверенітет на Херсонському напрямку і героїчно загинув при виконанні бойового завдання в районі ведення бойових дій у с. Безіменне Херсонської області 11.09.2022.

Юрій Юрійович Згонник народився, виріс і проживав у м.Києві, тут здобув вищу освіту на факультеті «Захист рослин» Національного університету біоресурсів і природокористування України і закінчив військову кафедру, а потім працював за спеціальністю.

У червні 2022 року молодший лейтенант Юрій Згонник був призваний по мобілізації та проходив військову підготовку в Національній академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (м. Львів), після чого був направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини А0998.
Юрій брав участь у визволенні Херсонської області від російських військ, воював на одній із найгарячіших на той момент ділянок бойових дій, при цьому був мужнім, відважним і хоробрим воїном, відповідально ставився до виконання бойових завдань та проявив себе як справжній герой, патріот і захисник Батьківщини. Юрій мав підвищене почуття обов’язку, був дисциплінованим, справедливим та сміливим командиром, авторитетом і прикладом для побратимів, він був оптимістом, ні на що не скаржився, мужньо йшов на виконання складних і небезпечних бойових завдань і вмів вести за собою людей, підтримував бойових дух підлеглих і дбав про них.
Побратими відгукуються про Юрія як про надійного і чесного воїна, із силою волі, і водночас кмітливого й веселого. Його безпосередній командир зазначив, що він був чудовою людиною, командиром і товаришем, справжній боєць і герой.

Юрій загинув від багатоуламкових поранень, несумісних із життям. Він віддав найдорожче – своє життя і, отже, щастя своїх близьких, захищаючи Батьківщину.

Юрій Згонник був чуйною, доброю, веселою, сильною, порядною, працелюбною, відповідальною, допитливою людиною, турботливим, люблячим і відданим чоловіком, батьком, братом, сином, другом. На нього завжди можна було покластися і без вагань довіряти йому. Він був тим, хто завжди готовий прийти на допомогу як словом, так і ділом. Юрій безмежно кохав свою дружину, любив і надзвичайно пишався донькою, допомагав рідним і піклувався про них. Він цінував життя. Йому було (і назавжди залишиться) лише 35, він мріяв про щасливе майбутнє та будував плани на життя після Перемоги.

Загибель Юрія - це непоправна втрата та невимовний біль і сум для нас, його близьких і рідних.

Володимире Олександровичу, прошу Вас присвоїти Юрію Юрійовичу Згоннику почесне звання «Герой України» (посмертно).