Шановний Володимире Олександровичу. Звертаюсь до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України ( посмертно) Шокарєву Артуру Павловичу. Він пройшов тернистий військовий шлях, підписавши у 2013 році контракт на службу у Славетній 79 десантно-штурмовій бригаді, вже у лютому 2014 року приймав участь у захисті територіальної цілісності України, тоді вони стояли на Чонгарі і не пустили ворога. Далі були найзапекліші точки Донецької та Луганської областей: Піски, Тоненьке, Дебальцево та багато інших населених пунктів, які він захищав не роздумуючи, Донецький аеропорт , він був одним із Кіборгів, які як титани тримали його, за що і був нагороджений орденом за мужність 3-го ступеню, віддано та вірно виконува свій військовий обов’язок до 2018 року в складі 79 бригади. Потім продовжував службу 2019-2020 роках в складі Айдару, так як він на той час був на передових позиціях , він був природженим військовим, це був поклик його душі та серця. З народженням донечки вдалося трошки його втримати вдома, але на 5 місяців, потім знову він знайшов найбільш бойову бригаду, це був 37 батальйон, який входить до складу 56 бригади, яка була на передовій і знов у жовтні 2020 року пішов на передову.
До самої загибелі 1 квітня 2022 року він служив у складі військової частини А3137
Я зверталась до командування частини не одноразово, але вони мені тільки обіцяли, що підготують відповідні документи, але вже більше року жодної відповіді. Один з їх коментарів: «Вам ця нагорода нічим не допоможе».
Це звання він заслуговує, за свій тернистий та довгий військовий шлях. Його діти мають право знати та мати згадку про те яким сміливим, сильним та відданим військовим був їх тато.