Присвоєння звання Героя України (посмертно) Саміцькому Володимиру Петровичу розвіднику 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу роти контрдиверсійної боротьби військової частини А 7052

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові Саміцькому Володимиру Петровичу, 23.09.1961 р.н., розвіднику розвідувального відділення розвідувального взводу роти контрдиверсійної боротьби військової частини А 7052
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Петрович добровільно пішов захищати нашу Батьківщину. Мій батько все своє життя присвятив охороні прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Працюючи з 1992 по 2017 рік в системі органів внутрішніх справ, пройшовши шлях від міліціонера охорони об'єктів до начальника відділу поліції. Під час проходження служби в Національній поліції України неодноразово брав участь у проведенні Антитерористичної операції на Сході України, неодноразово нагороджувався керівництвом. Має такі відзнаки: «За заслуги в карному розшуку України», «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку» ІІ ступеня, «За відзнаку в службі» І ступеня, «Закон і честь» двічі, «Почесний знак МВС України», «За відзнаку в службі» ІІ ступеня, «За сумлінну службу» ІІ та І ступенів, «За безпеку народу», «20 років сумлінної служби». В 2017 році звільнився з Національної поліції України в звані полковника поліції та отримав статус ветерана МВС. Батько став прикладом для мене та моїх братів. Беручі приклад з батька як високопрофесійного фахівця, який віддавався повністю роботі, боротьбі зі злочинністю, захищав слабших та приходив на допомогу всім, хто її потребував, мої брати пішли його стопам та служать народу України.
24 лютого 2022 року батько вступив до лав 123-ї бригади територіальної оборони міста Миколаєва. На той момент йому вже виповнилося 60 років та його не хотіли брати до лав ЗСУ. Володимир Петрович наполіг, щоб його взяли захищати нашу Батьківщину, та уклав контракт про проходження служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу. Він пішов розвідником 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу роти контрдиверсійної боротьби військової частини А 7052, старшим солдатом. знаючи добре територію Миколаївської та Херсонської областей, він неодноразово ходив у розвідку зі своїми побратимами. Під час захисту Батьківщини Володимир Петрович був двічі контужений, але повернувся в стрій до своїх побратимів, з якими продовжував ходити в розвідку. Був відзначений такими нагородами: «Сталевий хрест» та Відзнакою начальника розвідувального управління штабу Оперативного Командування «ПІВДЕНЬ».
5 червня 2023 року окупаційні війська намагалися витіснити сили оборони з Дніпровських островів неподалік Херсону, одночасно з проведенням терористичного акту на "Каховській" ГЕС. В результаті бойового зіткнення, яке тривало всю ніч, з ворогом, чисельність якого в рази перевищувала чисельність наших захисників, батько першим вступив в бій, прикривши відхід бойових товаришів. Вже будучі пораненим, він до останнього прикривав своїх хлопців та вів бій з окупантами.
Володимир Петрович Саміцький - це Людина Герой у житті і на війні. Це порядна, добра, світла, чуйна, працьовита, мудра, цілеспрямована Людина, за яким йшли інші. Під час служби в лавах ЗСУ, хлопці завжди хотіли йти з ним у розвідку бо знали, що він їх не кине, завжди прикриє, сам залишиться, а хлопів виведе. Він люблячий чоловік та батько. Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї Батьківщини і до останнього залишився вірним присязі. Захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він не вагаючись віддав своє!
Вважаю, що зараз я висловлюю думку багатьох людей: колишніх і діючих працівників поліції, з якими він працював, яким батько передав свій досвід; бойових побратимів, з якими він служив в лавах ЗСУ та боронив нашу Державу, людей, які особисто його знали і поважали. Просимо присвоїти Саміцькому Володимиру Петровичу звання Героя України посмертно. Це є найменше, що може зробити Держава для Героя.

Світла, вічна пам’ять Саміцькому Володимиру Петровичу.
Герою Слава!

З повагою, донька Тетяна.