Шановний пане президенте, звертаюсь до вас у стані скорботи і розпачу.
Мій тато КЛЕПЧИК ВІКТОР СТЕПАНОВИЧ для мене завжди був Героєм. Я хочу щоб він став Героєм для України.
Він був солдатом, старшим водієм 24-ої окремої механізованої бригади, військової частини А0998
Народився 8 лютого 1978 року у Тернополі. Тут прожив все своє життя. Тут працював будівельником.
Він був прекрасною людиною, люблячим татом і прикладом для своїх побратимів.
Він був у самому пеклі, у Бахмуті.
Тато, разом зі своїми побратимати завжди перші були напоготові і перші йшли в бій.
Одного вечора він подзвонив і сказав "доця, можливо я говорю з тобою останній раз, я їду туди, звідки не повертаються, будь чемна"
Так і сталось, він більше ніколи мені не подзвонить. Я більше ніколи не почую його позитивний голос.
Він загинув 5 травня під час бойового завдання від осколкового поранення і я досі не можу в це повірити.
Мені досі здається що він живий і ось ось мені подзвонить і скаже що з ним все добре, але ні.
Я прошу розглянути моє звернення, бо мій батько, як і всі наші воїни, заслуговують на це звання !!!