№22/197804-еп
Від імені дружини Анни та найкращих друзів прошу присвоїти Вячеславу Андрійовичу Власенку найвищу нагороду звання героя України (посмертно)
Автор (ініціатор): Близнюк Іванна Володимирівна
Дата оприлюднення: 10 липня 2023
32-річний сапер В’ячеслав Власенко загинув 1 червня 2022 року біля села Покровське на Донеччині. Група українських воїнів проводила інженерну розвідку маршрутів висування підрозділів та знешкоджувала виявлені вибухо-небезпечних предметів. Боєць загинув під час розмінування.
В’ячеслав народився в селі Плавинище Сумської області. Після закінчення Герасимівської школи змушений був піти працювати, оскільки помер батько і хлопець мав стати годувальником сім'ї. У вільний час захоплювався риболовлею, археологією та середньовічною історією. Згодом пішов на військову службу за контрактом до ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. На службі познайомився із майбутньою дружиною. Останні роки проживав із коханою у Тернополі. Там чоловік служив у 44-ій окремій артилерійській бригаді. У 2021 році подружжя підписало контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. Служили в одному батальйоні.
Під час повномасштабної війни В’ячеслав воював за Україну у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї ОГШБр. Обіймав посаду головного сержанта-командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу.
«Він був добрим, чуйним, життєрадісним чоловіком, патріотом своєї країни. Коли почалася повномасштабна війна, наш батальйон стояв на кордоні з білорусією, а в квітні нас перемістили в напрямку Бахмута, де коханий і загинув», – розповіла дружина бійця.
«Наш біль – нестерпний. Адже гинуть відважні, патріотичні, молоді українці. Жодними словами не вгамувати пекучий біль втрати та не загоїти рани в душі. Світлий спомин про мужнього Героя-земляка В’ячеслава, який загинув у бою за незалежність України з російським окупантом, залишиться в наших серцях назавжди. Друзі та знайомі пам’ятатимуть його життєрадісним, усміхненим і позитивним. Таким він був завжди. У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять вірного сина України», – написали на сайті Роменської міської ради.
Посмертно молодший сержант Власенко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в селі Чумалі Тернопільської області.
У В’ячеслава залишилися мама Ольга Григорівна і дружина-військовослужбовиця Анна.
В’ячеслав народився в селі Плавинище Сумської області. Після закінчення Герасимівської школи змушений був піти працювати, оскільки помер батько і хлопець мав стати годувальником сім'ї. У вільний час захоплювався риболовлею, археологією та середньовічною історією. Згодом пішов на військову службу за контрактом до ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. На службі познайомився із майбутньою дружиною. Останні роки проживав із коханою у Тернополі. Там чоловік служив у 44-ій окремій артилерійській бригаді. У 2021 році подружжя підписало контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. Служили в одному батальйоні.
Під час повномасштабної війни В’ячеслав воював за Україну у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї ОГШБр. Обіймав посаду головного сержанта-командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу.
«Він був добрим, чуйним, життєрадісним чоловіком, патріотом своєї країни. Коли почалася повномасштабна війна, наш батальйон стояв на кордоні з білорусією, а в квітні нас перемістили в напрямку Бахмута, де коханий і загинув», – розповіла дружина бійця.
«Наш біль – нестерпний. Адже гинуть відважні, патріотичні, молоді українці. Жодними словами не вгамувати пекучий біль втрати та не загоїти рани в душі. Світлий спомин про мужнього Героя-земляка В’ячеслава, який загинув у бою за незалежність України з російським окупантом, залишиться в наших серцях назавжди. Друзі та знайомі пам’ятатимуть його життєрадісним, усміхненим і позитивним. Таким він був завжди. У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять вірного сина України», – написали на сайті Роменської міської ради.
Посмертно молодший сержант Власенко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в селі Чумалі Тернопільської області.
У В’ячеслава залишилися мама Ольга Григорівна і дружина-військовослужбовиця Анна.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Піддубна Людмила Миколаївна
18 вересня 2023
2.
Педченко Лариса Володимирівна
18 вересня 2023
3.
Чорний Олег Васильович
18 вересня 2023
4.
Швая Ірина Павлівна
18 вересня 2023
5.
Пендюр Валерія Олександрівна
18 вересня 2023
6.
Шевчук Ірина Василівна
18 вересня 2023
7.
Пузакулич Оксана Іванівна
18 вересня 2023
8.
Шамшева Наталія Григорівна
18 вересня 2023
9.
Макодзьоба Яна Костянтинівна
18 вересня 2023
10.
Кравченко Інна Миколаївна
18 вересня 2023
11.
Ковальська Вікторія Миколаївна
18 вересня 2023
12.
Зуб Тетяна Олегівна
18 вересня 2023
13.
Ківало Олександр Петрович
18 вересня 2023
14.
Саранчук Наталія Степанівна
18 вересня 2023
15.
Мальцева-Орлова Наталія Віторівна
18 вересня 2023
16.
Чекіт Ярослав Ігорович
18 вересня 2023
17.
Лапшина Галина Василівна
18 вересня 2023
18.
Прибудько Анастасія Борисівна
18 вересня 2023
19.
Потер Аліна Олександрівна
18 вересня 2023
20.
Вернигора Анастасія Олександрівна
18 вересня 2023
21.
Чернишков Кирило Свенович
18 вересня 2023
22.
Жук Марія Стефанівна
18 вересня 2023
23.
Залевська Наталія Василівна
18 вересня 2023
24.
Солтис Іван Миколайович
18 вересня 2023
25.
Палійчук Наталія Йосипівна
18 вересня 2023
26.
Татарчук Тетяна Сергіївна
18 вересня 2023
27.
Корчук Олена Олексіївна
18 вересня 2023
28.
Марущак Олена Олександрівна
18 вересня 2023
29.
Косолап Олександр Олександрович
18 вересня 2023
30.
Скоцька Валентина Олександрівна
18 вересня 2023