Шановний пане Президент!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання "ГЕРОЯ УКРАЇНИ" (посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю Збройних Сил України Ставицькому Сергію Миколайовичу 23,12,1991 року народження, який загинув під час виконання бойового завдання 24 лютого 2023 року,в районі м. Сіверськ Донецької області в результаті влучення ворожого безпілотного літального апарату у самохідну артилерійську установку, внаслідок чого відбулося її детонування.
Мій чоловік віддав своє життя в бою за Україну за,її свободу і незалежність,за наше майбутнє та майбутнє наших дітей. До останнього був відданий Військовій присязі та вірність Українському народу.
Брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони та захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України,перебуваючи в Луганській та Донецькій областях.З відданістю та честю виконував свій обов'язок для захисту нашої держави.
Народився Ставицький Сергій Миколайович 23 грудня 1991 року в с.Павлівшина Гребінківського району Полтавської області. Після закінчення школи вступив до Київського радіомеханічного коледжу НАУ,де здобув робітничу професію пов'язану з обробкою металів.
З 2013 по 2015рік проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Під час проходження служби вміло використовував свої професійні знання та вміння. Сила волі,здорова ініціатива, відповідальність Сергія дозволяли якісно виконувати всі поставлені завдання, вміло діяти в складних обставинах.
З 2015 по 2022 рік на підприємстві ТОВ Кононівський елеватор В колективі зарекомендував себе позитивно,був спокійний та врівноважений,користувався повагою та авторитетом.Постійно прагнув до самовдосконалення.
Останні роки мешкав з родиною в с. Лазірки Лубенського району Полтавської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до ТРО. А 28 березня 2022 року гідно пішов захищати свою країну та нас з вами.Ніс службу в 26-й артилерійській бригаді в.ч А3091.
Завжди повторював "Це мій обов'язок!Мені не соромно дивитися донечці в очі".
Сергій був люблячим чоловіком, найкращим в світі батьком, турботливим сином, вірним другом та побратимом, душею компанії,брав оптимізмом, легкістю характеру,любив жартувати.
Без батька лишилася семирічна донечка, дружина,батьки,рідні,близькі,друзі та побратими.
Герої не вмирають...
Прошу вшанувати пам'ять мого чоловіка військовослужбовця Збройних Сил України СТАВИЦЬКОГО СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА присвоїти йому почесне звання "ГЕРОЯ УКРАЇНИ" (посмертно).