Відповідь Президента України
на електронну петицію № 22/198908-еп
"Надання почесної нагороди
державного Ордену "За мужність"
ІІІ ступеня (посмертно) Мірошниченко
Роману Івановичу", оприлюднену на
вебсайті Офіційного інтернет-
представництва Президента України
13 липня 2023 року громадянкою
О.М.Тягнирядно
Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону
України "Про звернення громадян" мною розглянуто ініційовану
громадянкою О.М.Тягнирядно електронну петицію № 22/198908-еп "Надання
почесної нагороди державного Ордену "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)
Мірошниченко Роману Івановичу", яку підтримали понад 25 тисяч громадян.
Дякую всім, хто долучився до використання такої форми взаємодії влади
і суспільства, як електронна петиція, та висловив відповідну позицію.
Гідне відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною,
зокрема військовослужбовців, які боронять нашу державу від російського
агресора, є конституційним повноваженням Президента України та
безумовним пріоритетом для мене як Верховного Головнокомандувача
Збройних Сил України.
Зазначу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Президента України визначено статтею 106 Основного
Закону України, відповідно до пункту 25 частини першої якої Президент
України нагороджує державними нагородами; встановлює президентські
відзнаки та нагороджує ними.
Загальні правила представлення до нагородження встановлено
Порядком представлення до нагородження та вручення державних нагород
України, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 2003 року
№ 138/2003.
Відповідно до вказаного Порядку органи, яким надано право вносити
подання про відзначення державними нагородами України, надсилають на ім'я
Президента України подання і нагородний лист установленого зразка.
У нагородному листі зазначаються конкретні заслуги особи, що стали
підставою для порушення клопотання про відзначення її державною
нагородою.
Водночас в установленому порядку подання та інші матеріали щодо
нагородження Р.І.Мірошниченка орденом "За мужність" III ступеня не
надходили.
Ураховуючи визначений порядок представлення до нагородження, з
метою вирішення порушеного питання я звернувся до Міністра оборони
України Р.Е.Умєрова з проханням комплексно його опрацювати і
поінформувати про результати.
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Шановний пане Президент!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння Ордену «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно), старшому солдату,військовослужбовцю Збройних Сил України Мірошніченку Роману Івановичу, 10.06.1991 року народження, уродженець села Каїри, Горнрстаївського району Херсонської області.
Він був єдиним сином у матері, люблячим батьком і коханим чоловіком.
Рома був найкращим сином у світі. Він надзвичайно добра і справедлива людина.
У 2014 році Роман закінчив Херсонську морську академію. Отримав диплом судноводія. Але за два дні після отримання диплому та вторгнення у Крим «зелених чоловічків», добровольцем пішов захищати рідну Херсонщину. За наказом командира військової частини, що в Новій Каховці потрапив на Донеччину, у зону бойових дій. Дякувати Богу, тоді він зміг повернутися живим. Отримав статус УБД.
Одружився, планував майбутнє. Працював за спеціальністю. Пройшов шлях від простого матроса, до старшого помічника капітана. Будував дім, розводив власну пасіку. Понад усе мріяв жити у вільній Україні, ростити дітей.
24 лютого 2022 року, Роман перебував у рейсі, за кордоном, працював старшим помічником капітана. Не чекаючи закінчення контракту він, при першій можливості приїхав в Україну та знову, добровольцем вступив до лав ЗСУ.
6 липня 2022 року він пішов на війну, звільняти Херсонщину. Саме Херсонщину, так як родом звідти, бо не всі рідні змогли виїхати на вільну частину України. Служив у 28 бригаді «Лицарі зимового походу» військової частини А0666, та займав посаду командир бойової машини. Товариші по службі згадують його як справжнього бійця, надзвичайно сильну і сміливу людину. Людину - для якої честь і справедливість завжди були на першому місці. Він із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні.
Під час бойового завдання, разом з групою бійців потрапили під обстріл. Роман отримав поранення, чекав евакуації…в свої останні хвилини він писав повідомлення, що йому важко, велика втрата крові, але він скоро повернеться, що ми зустрінемось, що він обійме донечку, але так і не дочекався….
17 вересня 2022 року, його життя обірвалось, при виконані бойового завдання в селі Правдине Херсонської області. Він загинув. Тіло забрали майже через 2 місяці. Це велика та не поправна втрата для всіх нас.
Відстоюючи та захищаючи незалежність України та своїх рідних, йому навіки - 31 рік. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі за Свободу. У нього залишились мама, донечка, дружина, бабуся та дідусь, які пережили війну 1941 – 1945рр.
Ми всі пишаємось ним, його незламністю та патріотизмом. Для всіх родичів та друзів, всіх хто його знає, він справжній Герой. Сподіваємось, що держава теж відзначить його подвиг, його самопожертву. Він заслуговує на державну нагороду Орден «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно).
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава всім, хто боронить та захищає Україну! Слава Україні!