Присвоєння звання Героя України ( посмертно)

Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України молодшому сержанту Маланич Миколі Анатолійовичу, 20.12.1945 р.н., санітарному інструктору медичного пункту механізованого батальйону військової частини А7015. Вірному військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 14 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункта м Бахмут Донецької області.
Мій батько, Маланич Микола Анатолійович уродженець с. Клинове, Голованівського району, Кіровоградської області. В юні роки став сиротою, та це не зупинило його рухатись вперед. Обравши тернистий медичний шлях, майже 25 років пропрацював у місцевій лікарні та фельдшером швидкої медичної допомоги, врятував сотні життів та був професіоналом своєї справи. Але через життєві обставини був змушений виїхати закордон де пропрацював три роки. Знайомі, товариші та люди яких тато лікував називали: "це можна було назвати талантом до медицини, Коля був добрим чоловіком та батьком завжди слухав та допомагав коли щось траплялось" Звістка про те, що розпочалось повномаштабне вторгнення російської федерації на територію нашої рідної України збентежила та змусила кардинально змінити своє життя. Повернувшись на Батьківщину 5 травня 2022 року пішов добровольцем у Збройні Сили України, де відразу був дислокований в у Донецьку область. В серпні 2022 року отримав бойове поранення, після одужання знову став у стрій. Наприкінці грудня 2022 року захищаючи не окуповані ще околиці м Бахмута отримав осколочні поранення та не одноразові контузії. Цитую фразу батька яка навіки в моєму серці "Якщо не ми то хто?". Після перебування в госпіталі та майже повного одужання тато разом зі своїми загиблими побратимами неодноразово рятували поранених, та витягували тіла Героїв України для вічного спокою та поховання на цій землі, ризикуючи своїм життям. Надаючи медичну допомогу під постійними обстрілами та перебуваючи в найгарячіших точках, де безщадний ворог зосереджував всі сили та засоби для знищення наших військових сил. 14 квітня 2023 року життя Маланича Миколи Анатолійовича обірвалось, та 5-х його побратимів, які виконуючи бойове завдання в м Бахмут були трагічно вбиті ворогом. Ці люди - Герої України, вони віддали найцінніше що у них було це - своє життя!
Маланич Катерина Петрівна - дружина, яка чекаючи три роки чоловіка із за кордону, та 12 місяців із війни, пройшовши всі жахіття від поранень та поїздок в госпіталі, була поруч у всі важкі моменти для нашої сім'ї, була опорою , мотивацією для батька залишилась без своєї спорідненої душі. Не передати весь біль який вона переживає, втративши своє єдине кохання. Без люблячого тата залишилась Маланич Майя Миколаївна, яка від природи та характером схожа на свого тата. Сім'я Маланичів переживає дуже скрутні та болючі моменти у житті, кожний спогад викликає сльози, рана ще зовсім свіжа.. та не загоється ніколи.
Микола, не шкодуючи власного життя, захищав кордони України і виборював мир для всіх нас. Не передати біль, який сидить всередині мене. Він хотів жити, втілювати мрії, надавати допомогу постраждалим, та ПЕРЕМОГИ. Кожного дня ми повинні пам'ятати та шанувати наших героїв. Він віддав за кожного із нас найцінніше, що мав - життя.
Прохання до Адміністрації Президента України та Президента України розглянути петицію та присвоїти звання.



Шановний Президенте!
Вічна Слава Герою України!!!
Прошу підтримати петицію!
Донька захисника Маланич Майя Миколаївна.