Присвоєння звання Героя України (посмертно) Матвієнку Сергію Петровичу, військовослужбовцю 3-ї окремої штурмової бригади

Шановний Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України в/ч А4638 Матвієнку Сергію Петровичу 23.10.1979 р.н., уродженцю міста Лубни Полтавської області. 
Кожен етап його свідомого життя був боротьбою за незалежну й вільну Україну. У студентські роки Сергій став до лав організації УНА-УНСО, девізом якої є слова: "СЛАВА НАЦІЇ – СМЕРТЬ ВОРОГАМ!". Із цією громадянською позицією справжнього українця Сергій жив, успішно працював, навчав любити рідний край двох своїх доньок, і був безпосереднім творцем змін у державі – учасником Помаранчевої революції.
Йому повсякчас боліла Україна, він дивився на світ українськими очима й ніколи не сумнівався в міці, силі, відвазі нащадків козаків, адже й сам був саме таким.
Із першого дня повномасштабного вторгнення росії Сергій Матвієнко – член Добровольчого формування Лубенської територіальної громади №1, боєць групи швидкого реагування.
Маючи велике серце й люту ненависть до ворогів, у лютому 2023 року долучився до складу славетної 3-ї окремої штурмової бригади, раніше відомої, як полк ССО "Азов". Прагнув потрапити саме до цього підрозділу, хоча й усвідомлював, що опиниться в самому пеклі.
Служив на посаді механіка-водія 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А4638 Сухопутних військ Збройних Сил України.
Служба проходила в найгарячіших точках на Бахмутському напрямку. Жодні завдання його не лякали: спочатку на своєму БМП доставляв на передові позиції штурмовиків та піхотинців, оперативно підвозив боєкомплект. Під час штурмових дій завжди знаходився поблизу бойових позицій, щоб мати змогу екстрено евакуювати поранених із поля бою до медичних бригад. Спостерігаючи за вправними діями військового, командири доручали йому виконання ще більш складних завдань.
Його побратими говорять, що наш Сергій був із тих, кому було підвладне неможливе, зокрема, проходження так званої «дороги самурая» - надскладні невідомі маршрути, які пролягали й по замінованих територіях, й по ділянках відкритої місцевості, що прострілюється ворогом.
Усвідомлюючи всю відповідальність за збереження життя воїнів, під шаленими обстрілами ворожої артилерії та авіації на своєму БМП його екіпаж мужньо виконував завдання.
На перший погляд, може здатися, що це звичайна щоденна робота військового, але то лише на перший погляд. Командири неодноразово високо оцінювали роботу їхнього екіпажу.  
Без відпочинку, без госпіталізації, якої потребував, Сергій Петрович Матвієнко вирушив на нове, і, на жаль, останнє своє завдання – пораненому побратимові, який опинився в безпосередній близькості до ворожих позицій, необхідна була медична евакуація.
Під час виконання цього бойового завдання 15 липня 2023 року в районі населеного пункту Бахмут бронемашина молодшого сержанта Матвієнка Сергія Петровича була атакована дроном-камікадзе "Ланцет". Внаслідок прямого влучання баражуючого боєприпасу Сергій загинув.
У нього залишилися дружина та дві неповнолітні доньки, яким, звичайно, жодна нагорода не замінить коханого чоловіка та люблячого батька. Просимо достойно оцінити його внесок у Перемогу українського народу. 
Пишаємося ним, його незламністю та патріотизмом і вважаємо, що  Матвієнко Сергій Петрович – справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його дружині та донькам. 
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!!!