№22/200392-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Литвиненку Андрію Володимировичу 17.05.1986 р.н.
Автор (ініціатор): Литвиненко Анна Олександрівна
Дата оприлюднення: 26 липня 2023
Шановний пане Президент! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Литвиненку Андрію Володимировичу, 17.05.1986 р.н., уродженцю селища Лустівка Ніжинського району Чернігівської області. Все своє свідоме життя проживав в місті Ніжин. Дуже любив своє рідне місто і Україну. Говорив що м.Ніжин, хоч і маленьке містечко в Чернігівській області, але найкраще місто для життя з родиною та рідними.
Андрій з 2004 по 2005 рік проходив строкову службу в м.Севастополь. З 2014 по 2015 роки брав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях (АТО).
24 лютого 2022 року знову став до лав ЗСУ. Під час оборони Чернігова отримав поранення та після реабілітації продовжив службу на посаді гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А-1815. У травні разом з побратимами вирушив обороняти східні області України. Нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", Почесною грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, вагомий внесок в підтриманні цілісності та захисту недоторканості держави та з нагоди Дня Збройних Сил України, відзнака за оборону Чернігова. Був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу.
Вірний військовій присязі, Андрій загинув 12.06.2023 р. в результаті артобстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Керамік Покровського району Донецької області. Рятуючи свого побратима отримав поранення несумісне з життям. Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі, захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він не вагаючись, віддав своє! Пожертвував собою заради перемоги за нашу свободу. Вдома залишились дружина, півторарічна донька, мати. Яких він безмежно кохав. Був люблячим внуком, сином, чоловіком, батьком.
Я пишаюсь своїм чоловіком, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що Литвиненко Андрій Володимирович справжній Герой та заслуговує на найвищому державну нагороду Герой України (посмертно). Вічна пам'ять та шана всім, хто віддав життя за Україну! Герої не вмирають! Слава Україні!
Андрій з 2004 по 2005 рік проходив строкову службу в м.Севастополь. З 2014 по 2015 роки брав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях (АТО).
24 лютого 2022 року знову став до лав ЗСУ. Під час оборони Чернігова отримав поранення та після реабілітації продовжив службу на посаді гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А-1815. У травні разом з побратимами вирушив обороняти східні області України. Нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", Почесною грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, вагомий внесок в підтриманні цілісності та захисту недоторканості держави та з нагоди Дня Збройних Сил України, відзнака за оборону Чернігова. Був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу.
Вірний військовій присязі, Андрій загинув 12.06.2023 р. в результаті артобстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Керамік Покровського району Донецької області. Рятуючи свого побратима отримав поранення несумісне з життям. Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі, захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він не вагаючись, віддав своє! Пожертвував собою заради перемоги за нашу свободу. Вдома залишились дружина, півторарічна донька, мати. Яких він безмежно кохав. Був люблячим внуком, сином, чоловіком, батьком.
Я пишаюсь своїм чоловіком, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що Литвиненко Андрій Володимирович справжній Герой та заслуговує на найвищому державну нагороду Герой України (посмертно). Вічна пам'ять та шана всім, хто віддав життя за Україну! Герої не вмирають! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ярощук Марія Сергіївна
26 жовтня 2023
2.
Осауленко Тетяна Василівна
26 жовтня 2023
3.
Александрович Юлія Ярославівна
26 жовтня 2023
4.
Полянцева Ольга Миколаївна
26 жовтня 2023
5.
Миронюк Надія Ігорівна
26 жовтня 2023
6.
Яланська Юлія Юріївна
26 жовтня 2023
7.
Кривцун Ольга Андріївна
26 жовтня 2023
8.
Герасименко Юлія Вікторівна
26 жовтня 2023
9.
Нестер Леся Михайлівна
26 жовтня 2023
10.
Джерелюк Катерина Іванівна
26 жовтня 2023
11.
Волошин Наталія Михайлівна
26 жовтня 2023
12.
Сіренко Маргарита Володимирівна
26 жовтня 2023
13.
Присяжнюк Інна Миколаївна
26 жовтня 2023
14.
Кемежук Тетяна Петрівна
26 жовтня 2023
15.
Чернявська Олександра Вікторівна
26 жовтня 2023
16.
Чепак Ольга Семенівна
26 жовтня 2023
17.
Сапсай Катерина Сергіївна
26 жовтня 2023
18.
Сокол Тетяна Леонідівна
26 жовтня 2023
19.
Курилко Іван Володимирович
26 жовтня 2023
20.
Водоп'ян Оксана Василівна
26 жовтня 2023
21.
Делейчук Юліанна Віталіївна
26 жовтня 2023
22.
Булах Олена Антонівна
26 жовтня 2023
23.
Грицай Анастасія Павлівна
25 жовтня 2023
24.
Круліковська Ірина Семенівна
25 жовтня 2023
25.
Степанова Наталія Вікторівна
25 жовтня 2023
26.
Лінцова Вєроніка Юріївна
25 жовтня 2023
27.
Горобець Аліна Василівна
25 жовтня 2023
28.
Тендюк Марія Вячеславівна
25 жовтня 2023
29.
Борис Юліанна Михайлівна
25 жовтня 2023
30.
Плахотна Розалія Олександрівна
25 жовтня 2023