Про присвоєння заслуженого та почесного звання Героя України (посмертно) солдату Кулику Євгенію Олеговичу

Вельмишановний Пане Президенте!
Я, Кулик Юлія Вікторівна, звертаюся до Вас, як мати полеглого воїна, з проханням присвоіти звання Героя України (посмертно) моєму синові Кулику Євгенію Олеговичу, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини.

Євгеній народився в Полтавській області і після закінчення середньої школи у віці 18 років розпочав свій військовий шлях у 95 бригаді ЗСУ. Після демобілізації у 2019 році вступив до лав Французького Легіону, де пройшов унікальний вишкіл та отримав професійні навички володіння різноманітною зброєю і ведення сучасного бою. Командування Легіону високо оцінило його бойові вміння та мотивацію і за підсумками виконання Євгенієм бойових місій в Карибському регіоні та в Малі присвоїло йому звання капрала. Це відкривало для нього чудові перспективі у Франції.
Однак, з початком повномасштабної агресії рф проти України він повернувся на Батьківщину, аби стати на її захист. Це було вчинком справжнього сина та патріота України, готового віддати своє життя за її волю.
У 2022 році Євгеній добровільно пішов на службу до 3-го ОШБ і відразу приступив до виконання бойових завдань на передовій. Він завжди воював як справжній Герой. Його військова професійність та бойова мужність були гідно оцінені командуванням, і його призначили на посаду командира 1-го відділення 3-ї роти 3-го ОШБ, звання солдат.
12.01.2023 р. мій син загинув під час героїчного відбиття ворожого штурму поблизу села Кліщіївка Донецької області, ведучи нерівний бій проти московських окупантів.
У цьому бою він продемонстрував справжній героїзм, але за порятунок своїх бойових побратимів, він заплатив своїм життям. Прикриваючи кулеметним вогнем бійців свого взводу, Євгеній випустив більше трьох тисяч патронів з кулемету MG42. Внаслідок цього було знищено велику кількість російських загарбників, а його побратими змогли відійти без втрат. Цей бій став останнім для мого сина – великого воїна, патріота України і справжнього героя. Він отримав смертельне поранення, від якого загинув на полі бою.
Як мати я вдячна командирам Євгенія, які зробили все можливе для того, аби розшукати його тіло і поховати з військовими почестями, гідними Героя, Воїна та Патріота України. На честь сина названо вулицю імені Євгенія Кулика у рідному місті Зіньків Полтавської області.
Однак навіть це не може втамувати біль, який крає серце матері, бо Євгеній був для мене єдиною дитиною. Він не встиг створити власну сім’ю, і його наречена так і не дочекалася його живим з поля битви. Для мене важливо, аби пам’ять про сина жила і вела за собою у праведний бій проти московської орди інших воїнів як приклад військової звитяги і самопожертви.

Тому я звертаюся до Вас зі щирим материнським проханням на знак визнання бойових заслуг полеглого Героя розглянути цю петицію про надати високого звання Герой України моєму синові Кулику Євгенію Олеговичу (посмертно). Його відданість, самопожертва та відвага заслуговують нашої щирої вдячності та наслідування.
Впевнена, що Ваше рішення стосовно надання звання Героя України Євгенію буде справедливим. Це дозволить морально підтримати його сім'ю в цей важкий для нас період і назавжди збереже у пам’яті народній це світле ім’я як символ незламності, героїзму та військової доблесті.
Слава Україні!
З повагою,
мати загиблого героя Юлія Кулик