Салов Олександр Юрійович народився 20 лютого 1991 року в місті Миколаїв. В дев'ять років залишився без батька, який занедужав в наслідок катастрофи на ЧАЕС. Після того, як родина втратила голову сімейства, Олександр зі своєю матір'ю, двома братами та сестрою, переїхали у невеличке селище, що на Миколаївщині. У 2005 році загинула мама Саші. У чотирнадцять років хлопець залишився круглою сиротою. Зважаючи на такі обставини, дітям довелося тяжко працювати, щоб забезпечити один одного. В 2008 році Олександр закінчив Надбузький Професійний Аграрний Ліцей, що на Миколаївщині і здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування; водія автотранспортних засобів категорії "С". В 2012 році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною, яка також в ранньому віці залишилась сиротою. Невдовзі вони одружилися. Підтримуючи один одного, прожили в щасливому шлюбі десять років. Дружина ощасливила Олександра, подарувавши йому двох прекрасних діточок Артема(дев'ять років)та Ангеліну (п'ять років).
24 лютого 2022 рік початок вторгнення російського агресора в Україну. С першого дня війни Олександр записався до лав місцевого ДФТГ (Добровольче Формування Територіальної громади). Відвідував усі заходи, пов'язані із захистом громади, не боячись наслідків. Взимку 2023 року, невзмозі витримувати несправедливість з боку російського агресора, незважаючи на вмовляння родини, Олександр вирішує піти на захист нашої країни. 03 січня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України Миколаївським РТЦК та СП м.Миколаїв (стрілець-снайпер)2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини А4635.
05 червня з Олександром зник зв'язок, відчуваючи біду, дружина почала бити на сполох. 08 червня, від побратимів, Марина дізнається, що її чоловіка вже немає в живих. Як стало згодом відомо, 05 червня 2023року під час бойового зіткнення з силами противника в районі смт. Велика Новосілки Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Олександр загинув. В ході виконання завдання був вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність.
Олександр був дуже доброю, щирою та чесною людиною. Він завжди віддавав останнє, залишаючись ні с чим. Наразі без батька залишилося двоє маленьких дітей та дружина, яка стала вдовою у 30 років.