№22/201576-еп
Прошу присвоїти звання "Героя України" капітану Чумаченку Дмитру Романовичу, військовому льотчику, капітану, командиру авіаційної ланки 2 авіаційної ескадрильї 204 БрТА.
Автор (ініціатор): Чумаченко Христина Михайлівна
Дата оприлюднення: 08 серпня 2023
Шановний пане Президент, прошу присвоїти звання "Героя України" (посмертно) Чумаченку Дмитру Романовичу (08.02.1996 року народження), військовому льотчику, капітану, командиру авіаційної ланки 2 авіаційної ескадрильї 204 БрТА. Мій чоловік все своє життя присвятив пілотуванню та службі у військових лавах. Дмитро успішно завершив навчання в Донецькому військовому ліцеї, а після - також успішно завершив навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Опісля навчання - був направлений в місто Луцьк на службу в 204-ту бригаду тактичної авіації (Севастопольска бригада). У 2020 році мій чоловік чергував на оперативному аеродромі, ніс БЧ з ППО в складі ООС та неодноразово виконував бойові завдання по перехопленню ворожих цілей.
В перший день повномасштабного вторгнення, 24.02.2022 року, капітан Чумаченко Дмитро Романович ніс бойове чергування на аеродромі, як і частина пілотів, за наказом, встиг вивести літак з-під ракетного удару та успішно передислокувати літак на оперативний аеродром для подальшого виконання бойових завдань. 23 березня 2022 року капітан Дмитро Чумаченко героїчно загинув в нерівному повітряному бою поблизу с. Тригір’я на Житомирщині. Це відбулося близько 18:55, саме тоді я отримала останнє повідомлення ("Зайнятий"). В останні секунди свого життя він встиг спрямувати літак подалі від людських осель в лісосмугу, чим врятував сотні життів місцевих мешканців.
Після загибелі, я, Чумаченко Христина Михайлівна, отримала повідомлення від жителів, де відбулась катастрофа. Кожен із них віддає шану і безмежну дяку Дмитру за його героїчний вчинок.
Занедовго до його загибелі, в одній із розмов, Дмитро сказав: "Я краще помру героєм, ніж все житиму сцикуном!". Мій чоловік знав на що йде і розумів, що не зможе врятуватись. Але його не зупинив страх, бо понад усе в житті він хотів перемоги і вичавити з наших земель всю (цитую) "нечисть".
Мій чоловік завжди казав: «Найголовніше в нашій роботі - це врятувати не себе чи літак, а спрямувати його в місце, де не буде будинків та мирного населення, щоб ніхто не постраждав. А вже потім думати про техніку і в останню чергу - про себе». Ці його слова назавжди засіли у моїй голові.
Пане Президент, я прошу Вас, щоб мій чоловік Чумаченко Дмитро Романович залишився в памʼяті поколінь не просто пілотом, а героєм, людиною, яка задля перемоги та життя людей поклала на вівтар смерті своє. Прошу присвоїти звання "Героя України" за всі заслуги мого чоловіка, бо він був вірним Вітчизні і залишився вірним назавжди.
В перший день повномасштабного вторгнення, 24.02.2022 року, капітан Чумаченко Дмитро Романович ніс бойове чергування на аеродромі, як і частина пілотів, за наказом, встиг вивести літак з-під ракетного удару та успішно передислокувати літак на оперативний аеродром для подальшого виконання бойових завдань. 23 березня 2022 року капітан Дмитро Чумаченко героїчно загинув в нерівному повітряному бою поблизу с. Тригір’я на Житомирщині. Це відбулося близько 18:55, саме тоді я отримала останнє повідомлення ("Зайнятий"). В останні секунди свого життя він встиг спрямувати літак подалі від людських осель в лісосмугу, чим врятував сотні життів місцевих мешканців.
Після загибелі, я, Чумаченко Христина Михайлівна, отримала повідомлення від жителів, де відбулась катастрофа. Кожен із них віддає шану і безмежну дяку Дмитру за його героїчний вчинок.
Занедовго до його загибелі, в одній із розмов, Дмитро сказав: "Я краще помру героєм, ніж все житиму сцикуном!". Мій чоловік знав на що йде і розумів, що не зможе врятуватись. Але його не зупинив страх, бо понад усе в житті він хотів перемоги і вичавити з наших земель всю (цитую) "нечисть".
Мій чоловік завжди казав: «Найголовніше в нашій роботі - це врятувати не себе чи літак, а спрямувати його в місце, де не буде будинків та мирного населення, щоб ніхто не постраждав. А вже потім думати про техніку і в останню чергу - про себе». Ці його слова назавжди засіли у моїй голові.
Пане Президент, я прошу Вас, щоб мій чоловік Чумаченко Дмитро Романович залишився в памʼяті поколінь не просто пілотом, а героєм, людиною, яка задля перемоги та життя людей поклала на вівтар смерті своє. Прошу присвоїти звання "Героя України" за всі заслуги мого чоловіка, бо він був вірним Вітчизні і залишився вірним назавжди.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Короткова Оксана Вікторівна
08 вересня 2023
2.
Мамчур Роман Ярославович
08 вересня 2023
3.
Коваленко Анна Вадимівна
08 вересня 2023
4.
Медвідь Марія Ярославівна
08 вересня 2023
5.
Назарук Ірина Ярославівна
08 вересня 2023
6.
Рюмшин Юрій Валерійович
08 вересня 2023
7.
Ребро Данило Леонідович
08 вересня 2023
8.
Городнича Ірина Олександрівна
08 вересня 2023
9.
Стрихар Ольга Володимирівна
08 вересня 2023
10.
Чекановська Леся Богданівна
08 вересня 2023
11.
Літвін Катерина Вікторівна
08 вересня 2023
12.
Вислоцький Ярослав Олегович
08 вересня 2023
13.
Васів Діана Богданівна
08 вересня 2023
14.
Коваль Олексій Андрійович
08 вересня 2023
15.
Галагуз Софія Миколаївна
08 вересня 2023
16.
Легкоконець Вадим Антонович
08 вересня 2023
17.
Креховецька Неля Віталіївна
08 вересня 2023
18.
Лата Христина Володимирівна
08 вересня 2023
19.
Бондаренко Олександр Миколайович
08 вересня 2023
20.
Пчельніков Сергій Борисович
08 вересня 2023
21.
Білобров Олександр Сергійович
08 вересня 2023
22.
Хомуха Михайло Геннадійович
08 вересня 2023
23.
Лагутін Олексій Вячеславович
08 вересня 2023
24.
Лелеко Юлія Олександрівна
08 вересня 2023
25.
Іщук Іванна Євгеніївна
08 вересня 2023
26.
Кульчак Ірина Дмитрівна
08 вересня 2023
27.
Вовчук Тетяна Мирославівна
08 вересня 2023
28.
Рибіцький Роман Вікторович
08 вересня 2023
29.
Білицька Юлія Вячеславівна
07 вересня 2023
30.
Шило Тетяна Сергіївна
07 вересня 2023