Про присвоєння посмертно звання Героя України непересічній людині та видатному воїну підрозділу – командиру розвідувального відділення 3 батальйону 46 ОДШБР, молодшому сержанту Гапоненко Юрію “Байкеру”

Володимире Олександровичу!

Родина Гапоненка Юрія звертається до Вас з петицією про присвоєння посмертно звання Героя України чоловікові й батьку, непересічній людині та видатному воїну підрозділу – командиру розвідувального відділення 3 батальйону 46 ОДШБР, молодшому сержанту Гапоненко Юрію “Байкеру”.

В цій публічній петиції маю бажання звернути увагу та розповісти про героїчні вчинки Гапоненка Юрія, про що знаємо самі та від побратимів.

Від самого початку широкомасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року, Юрій став на захист Батьківщини. Як доброволець, у складі 95 ОДШБР, брав активну участь в обороні Києва на Житомирському напрямку. В складі 46-ї ОДШБР був активно задіяний в операціях по звільненню Херсонської області, Бахмуту і Соледару.

Одразу після Вашого, пане Президенте, звернення до українців по телебаченню, 24 лютого, Юрій поїхав до Подільського військкомату в м. Києві, звідки був офіційно мобілізований до складу Збройних Сил України.

У складі 95 ОДШБР, вже під час підготовки, з 26.02.22, проявив наполегливість, вміння швидко вчитись та опановувати нові військові спеціальності, ставши оператором навідником в розвід-взводі.
В березні 2022 року в складі групи розвідників, в якості навідника, здійснював бойове чергування на вогневих позиціях під с.Макарів, 51км Житомирської траси. Залишившись один на один із ворогом, проти танків та мінометних обстрілів, отримав дуже важливі для підрозділу дані про ворожі розрахунки та переміщення техніки. Завдяки злагодженій взаємодії з командирами, маневровості та маскуванню, зумів вийти з-під ворожого вогню без втрат.
За мужність і проявлений героїзм був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Під час доукомплектування та злагодження підрозділів брав активну участь в підготовці стрілків-снайперів. В якості інструктора передавав свої вміння та надбані навички ведення розвідувальних операцій під час виходу за лінію зіткнення, в небезпечному тилу ворога.

Далі, в складі 46 ОДШБР, Юрій брав активну участь у звільненні Херсонської області. З середини липня по листопад 2022р. здійснював постійні бойові виходи вздовж р. Інгулець. Березнегувате, Давидів Брід, Білогірка та прилеглі населені пункти дались великими зусиллями та втратами.
12.09.22р. під час дуже важливого і ризикованого бойового виходу, Гапоненко Ю., в складі розвід-групи з 4 бійців, потрапив під обстріл, під час якого загинув командир взводу Іван Банк. Ще двоє бійців отримали численні поранення і, тільки Юрію («Байкеру») вдалось вийти звідти неушкодженим. Під постійними обстрілами, за декілька кілометрів від розташування підрозділу, Юрій зміг організувати евакуацію поранених та надати першу необхідну медичну допомогу.
З 20.10.22 за проявлені сміливість та мужність, Юрія призначили командиром відділення розвід-взводу. Під час командування, «Байкер» проявився авторитетним лідером, що мав неабиякий, надбаний ще в мирному житті, досвід керування командою однодумців та організаторські вміння.

З грудня: Краматорськ, Добропілля, важкі штурмові бої в Бахмуті та на околицях.
Під час виконання бойової задачі на передовій, «Байкер» отримав осколкове поранення шиї середньої важкості. Та без лікарняних, після отриманої допомоги парамедиків підрозділу, лишився на бойових.
В ніч напередодні Нового року, 31.12.22, підрозділ отримав завдання виступити на захист м. Соледар. Гапоненко Ю. знову вийшов на бойові завдання. Декілька важливих штурмів, допомога побратимам із споріднених бригад, всі разом, єдиним щитом, до Перемоги.
«Байкер» серед цих Воїнів, причасний та зухвалий.
Величезний підйом духу і сил, не зважаючи на дуже сильні морози, до -18*.
Після декількох вдалих штурмів, підрозділ отримав і Вашу, пане Президенте, похвалу у зверненні до народу Україні.
Після виходу з бойових, Юрій отримав правобічний плеврит, спричинений запаленням легенів. Мав лікуватись в стаціонарі, але зобов’язання, взяті на себе під час призначення тимчасово виконувати обов’язки комвзводу розвідки, та велике бажання йти вперед, не дозволили йому отримати належне лікування.
І вже за два тижні, «Байкер» знову на бойовому завданні у передмісті Соледару, в Благодатному. Виснажлива ніч, наступ ворога звідусіль та «осколковий дощ» - зі слів побратимів, таким став останній день «Байкера» на війні. Отримавши важке мінно-вибухове поранення, під обстрілами, також ризикуючи життям, вони винесли Юрія з поля бою та транспортували до м. Дніпро.

Та на цьому, героїзм Воїна не скінчився, бо пройшовши крізь пулі і вогонь, «Байкер» мав ще побороти свій найбільший страх: лишитись нерухомим на все життя.

Поранення спричинило повний параліч тіла нижче грудини. Після транспортування військовим гелікоптером до Києва, сталось погіршення стану. Та, за декілька днів, Юрію зробили важку операцію на спинному мозку шийного відділу хребта.
За цей місяць «Байкер» від міцного воїна перетворився на дуже вразливого від будь якої інфекції, важкохворого: немічного, що не міг навіть вголос сказати зрозуміле слово.
Останні три дні були без свідомості.

Та, думаю, відходивши в інше життя, Гапоненко Юрій міг би сказати «Слава Україні», бо за для цієї слави він загинув.
За для нашого славного життя в Славній Країні Героїв.

Враховуючи весь викладений бойовий шлях, всі зразкові та професійні дії, виняткові командирські здібності, а також за неодноразове здійснення визначних геройських вчинків, просимо ініціювати перед Комісією державних нагород та геральдики питання про внесення Подання на нагородження Гапоненка Юрія званням Героя України посмертно.
Погодити відповідне Подання, та видати Указ про присвоєння звання Герой України.