Шановний пане Президенте! Прошу розглянути петицію,щодо присвоєння та нагородження найвищою державною нагородою Герой України,інваліда війни || групи,ветерана війни в лавах десантно -штурмових військ ЗСУ. Головному сержанту-ТВО командир взводу снайперів,військової частини А1910( 13 Окремий десантного-штурмового батальйону)сержанту Герасименко Євгенію Вікторовичу 22.05.1992 року народження.

Герасименко Євгеній Вікторович 1992 року народження.
2014-2019 роки воював у складі Високомобільних десантних військах
Закінчив курси Канадської академії снайперів.
Брав участь у боях:
Звільнення міста Словʼянська,штурмі Краматорського аеропорту,Донецького аеропорту,Степанівни,Саур Могили,Маріїнки та інших стратегічно важливих рейдів.
24.03.2022 року Євгеній особисто почув одну із перших ракет,що влучила в Бориспільський аеропорт,все було зрозуміло!!!
Першим потягом вирушив на схід до свого підрозділу де знаходився в оперативному резерві.
За наказом командира прийняв під командування взвод снайперів та майже відразу вирушив на штурм міста Попасна,яке окупував ворог.Там у противостоянні тяжкій техніці та авіації противника отримав перше осколкове поранення (від евакуації відмовився).
В Ізюмському районі Харківської області (с.Камʼянка)Євгеній з батальйоном колону з понад 200 одиниць важкої техніки з них близько 130 танків.
Разом з однією із штурмових рот мусили зустрічати ворога-без підкріплення та необхідної зброї.Тільки ручні гранатомети та парою NLAW.
Коли Євгеній побачив прапор Росії на одному із танків,приймає рішення знищити за будь яку ціну,хоч і розумів що йде на вірну смерть.Задача була не з легких маючи два NLAW,з покійним товаришем він це зробив!!
Танк знищили з відстані максимум метрів 15-ти метрів.На наступний день Євгеній особисто знешкодив командний БТР та не очікуючи кількості противника що знаходилося в ньому,довелося вступити в стрілковий бій,противника було вісім чоловік проти Євгенія та сержанта,де була здобута важка перемога,в полон взяті капітан,командир танкової роти та старший сержант.
Це була найелітніша танкова дивізія РФ,яка була ліквідована близько трьох тижнів.
Без навиків та підготовки й не знаючи,як боротися з важкою технікою,Євгенію та його групі снайперів вдалося знищити:12 танків,7 БМП,1 МТЛБУ,1 БТР.
В цих боях Євгеній отримував не одне осколкове поранення та контузії(від евакуації відмовився)Та продовжував виконувати бойові завдання.
Завдання було стримати противника,в будь щоб не стало не дати прориву противника.
Завдання було виконане!
Після чого дорогу Ізюм - Словʼянськ прозвали «дорогою життя «
Після важких боїв підрозділ був перекинутий на один із флангів де Євгеній продовжував виконувати завдання в населених пунктах (Довгеньке,Мала Комишуваха,Бражківка,Сулигівка)
Де отримав ще пару контузій і був відправлений на лікування.
При обстеженні виявлено атрофія правої барабанної перетинки та від кількості отриманих контузій яких було шість пішла (енсофалопатія першої стадії)
За наказом Президента України від 22.05.1992року,наказ номер (357) був нагороджений орденом за мужність ||| степеня.



Це героїчні вчинки снайпера,відданому своїй Батьківщині,прояв незламності,волі до перемоги та вірності Українськогу народу,незалежності України!