Пане Президенте! Я - дружина офіцера Збройних сил України, справжнього патріота, воїна, професіонала, командира артилерійської батареї 30 омбр ім. князя Острозького Олега Гичка. Мій чоловік загинув 17 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Біла Гора, що під Бахмутом, внаслідок артилерійського обстрілу. У момент загибелі Олег, як справжній командир, перебував на позиціях разом зі своїми підлеглими. До останнього подиху він захищав суверенітет та незалежність України, служив її народу. Йому було всього 26 років.
Капітан Гичко віддав службі у Збройних силах майже 10 років життя. Серед його нагород:
почесний нагрудний знак “За досягнення у військовій службі II ступеня”;
нагрудний знак “Сухопутні війська України”;
медаль “Захиснику Вітчизни”;
орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
орден Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно).
Найкраще про досягнення капітана Гичка свідчать успіхи батареї, якою він керував протягом останніх кількох років. Побратими згадують про нього, як про офіцера нового покоління - сміливого, принципового, чесного. Його загибель - велика втрата для ЗСУ, для сім'ї та України.
Пане Президенте, прошу Вас присвоїти капітану Збройних сил Олегу Сергійовичу Гичку найвище державне звання "Герой України"!