Присвоєння звання Героя України(посмертно) командиру 1 механізованоі роти 1 механізованого батальйону військової частини А4447 старшому лейтенанту Десятнику Артему Миколайовичу

Шановний, пане Президент!
Прошу Вас розглянути петицію про "Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)» хороброму захиснику нашої Батьківщини, командиру 1 механізованоі роти 1 механізованого батальйону військової частини А4447 військовослужбовцю ЗСУ старшому лейтенанту Десятнику Артему Миколайовичу з врученням ордену "Золота зірка " його батькам.

Артем народився 22 січня 1990 року в м.Фастові, Київської області. Навчався у Фастівському академічному ліцеї #2. Після девʼятого класу вступив до Фастівського центру професійно-технічної освіти. Згодом став студентом Білоцерківського національного аграрного університету, де отримав спеціальність «Менеджмент організацій і адміністрування».

У 2012 році проходив строкову службу за контрактом. В 2017 році уклав контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України, був водієм автомобільного відділення автомобільного взводу окремої роти охорони і обслуговування 101 окремої бригади охорони ГШ ЗС УКРАЇНИ.


В перші місяці повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь та почав шукати шляхи, щоб стати на захист України. Він тричі добровільно з'являвся у військомат, але йому відмовляли за станом здоров’я. Проте Артем завжди був цілеспрямованою і відповідальною людиною і все-таки знайшов вихід із даної ситуації і зміг приєднатись до лав ЗСУ в квітні 2022 р.

В період з 20.07.2022 р. по 09.11.2022 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України н.п.Бахмут, н.п.Дружківка, н.п.Торське Донецької області.
Нагороджений заохочувальною відзнакою «За оборону Бахмута» Командувачем Угрупування СіЗ оборони Бахмута генерал-майором В.Кидонь (наказ «5» від 05.09.22 р.), а також медаллю «Захисникам Вітчизни» Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» (наказ «37» від 11 жовтня 2022 р.

Виконуючи службовий обов’язок в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області, 16 липня 2023 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення несумісне із життям, під час спроби витягнути з-під обстрілів своїх бойових побратимів.

Артем допомагав всім, будучи на будь-якій посаді. Він допомагав з документацією, плануванням бою, евакуацією поранених, командуванням під час бою, виконував роботу будь-якої складності.

Артем був життєрадісною, совісною, чесною, порядною, відповідальною людиною, готовим завжди прийти на допомогу. Дуже любив, цінував та поважав батьків; при кожній можливості телефонував рідним, підбадьорював та оберігав їх від хвилювання, ніколи не жалівся.
Артем був справжнім патріотом своєї Батьківщини, за яку віддав найдорожче - своє життя.
Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боячись за своє життя - рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни.

У Артема залишилися син, батьки, сестра та племінники.

Весь особовий і командний склад бригади, як і я, вважає, що він заслуговує найвищої державної нагороди - Герой України ( посмертно) , із врученням ордену "Золота Зірка" його батькам.

Вічна пам'ять та шана Герою!

Вічна пам’ять та шана тим, хто віддав своє життя за Україну!
Слава Україні ! Героям Слава!
Слава всім, хто захищає та боронить Україну!