Шановний пане Президенте,просимо Вас присвоїти заслужене і почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю солдату Гудзенку Михайлу Романовичу,який відстоював свободу України з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, гранатометник першого десантно-штурмового відділення, першого десантно -штурмового взводу,другого десантно - штурмової роти військової частини А0284.
Гудзенко Михайло Романович народився 24.01.2001 року. в с.Полянка, Пустомитівського районну , Львівської області , та загинув 26 вересня 2022 року. в с.Ізюмське Харківської області.
Виконуючи бойове завдання із захисту безпеки населення та інтересів держави.
У 2019 року підписав контракт на 3 роки у 80 окрему десантно-штурмову бригаду ДШВ.
В 2021 року перебував в зоні АТО на передовій. У цей період виконував багато успішних завдань .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Михайло не побоявся встати на захист своєї країни, незважаючи на свій юний вік, був готовий захищати Україну, її незалежність та волю.
Під час військової служби був нагороджений :
-Орденом «За мужність» 3 ступення.
- Нагрудним знаком «За зразкову службу»
- Орденом «За мужність» 2 ступення ( нажаль посмертно )
За час військової служби Гудзенка Михайла призначили поставити на посаду командира відділення штурмового взводу .
За деякий час Михайло вирішив перевестися з штурмового взводу в розвідувальний взвод , був на посаді оператора 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 дшб.
Перші дні війни Михайла за нашу Україну почалися з кінця 2013 року початок 2014 року. коли йому було 13 років . Він не побоявся встати на захист майдану і це неодноразово доказує що Михайло з підліткового віку був вірний , незламний , патріотичний своїй державі.
Михайло навіки залишається прикладом мужності й незалежності духу і патріотизму своєї Батьківщини .
Дружина , донечка, батьки , сестра , близькі, друзі та побратими назавжди запам’ятають його як , справедливого , доброго , розумного , відчайдушного , завжди готового допомогти людям , побратимам у будь якій ситуації .
Ми довіку вдячні йому всі, що віддав у свої молоді роки найцінніше своє життя заради всіх нас, заради незалежної та незламної України.
Михайло за паро днів до своєї смерті написав такі слова :
Я не боюся війни , чи вмерти за нашу Україну ,за нашу землю …
Все буде Україна ,Слава Україні «Завжди перші»
Тому ми просимо вас пане Президенте присвоїти заслужене та почесне звання Героя України ( посмертно ).