Присвоєння звання (посмертно)Героя України військовослужбовцю 3 окремої штурмової бригади Шульзі Владиславу Івановичу

Шановний пане Президенте, прошу Вас присвоїти заслужене і почесне звання Героя України ( посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини,військовослужбовцю 3 окремої штурмової бригади 1 механізованого батальйону 1 механізованої роти солдату ШУЛЬЗІ Владиславу Івановичу 15.09.1997р.н.,уродженцю с.Самотоївка Краснопільського району Сумськоі області.

29.09.2018 року пішов добровольцем на військову службу у військову частину А3618,сумлінно виконував службовий обовʼязок протягом 3 років,після чого 23.07.2021 року знову підписав контракт у лавах ЗСУ військової частини А1476.

Після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 разом зі своїми побратимами героїчно обороняв Чернігів від навали російських окупантів.

В березні 2023 року прийняв рішення перевестися в 1 механізований батальйон 1 механізовану роту 3 окремої штурмової бригади ССО Азов,яка в той час знаходилась у Донецькій області на Бахмутському напрямку.

Це була його мрія з 2018 року потрапити в Азов.Він завжди переслідував ціль помститися за своїх побратимів,які загинули захищаючи нашу незалежну державу починаючи ще з 2014 року та дати своїм дітям краще майбутнє.

З того часу мій чоловік Влад декілька разів отримував контузії та поранення,але після лікування одразу повертався виконувати свій службовий обовʼязок.Під час виконання бойових завдань неодноразово витягував своїх побратимів із самісінького пекла і рятував їм життя.

Але нажаль,18 серпня 2023 року під час штурмової операції під Бахмутом Донецької області він отримав осколкове поранення в голову не сумісне з життям. «Моментальна смерть.Але він виконав завдання,привів групу до місця призначення і закріпився.Він загинув як герой»як розказував один з його побратимів уже після цього.

У 2021 році нагороджений відзнакою Командування Обʼєднаних Сил «Козацький хрест» 2 ступеня.

У 2022 році нагороджений памʼятною відзнакою "27 реактивної артилерійської бригади імені кошового атамана Петра Калнишевського».

Владислав був мужнім воїном,справжнім патріотом.Він любив свою країну і понад усе мріяв аби ми з вами жили у вільній і незалежній Україні,щоб наші діти не знали війни і були спокійні за своє майбутнє.
Влад завжди говорив «Якщо таких як я буде більше,ми пришвидшимо нашу перемогу».

Він зробив все для цього,а найголовніше віддав своє життя за майбутнє.За наше майбутнє без русні.

Ціною життя мого чоловіка та всіх Героїв України ми живемо!Про них мають пам'ятати вічно!Він відав найцінніше,своє життя,заради нас,заради незалежності України.

Просимо присвоїти заслужене та почесне звання Героя України "посмертно".