Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний, пане Президент!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України(посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Костенку Руслану Володимировичу 25.05.2023.

Костенко Руслан- втілення сміливості, сили духу, волелюбності, величі.
Більшу частину свого життя він був у формі поліцейського, захищаючи правопорядок і громадський спокій у мирному житті. І продовжив це на полі бою, з ворогом, який на пекло перетворив життя мирної країни, підписавши контракт у вересні 2020 року на проходження військової служби. Перебував на посаді головного сержанта 3-го механізованого взводу механізованої роти 9 окремого мотопіхотного батальйону. Брав безпосередню участь у бойових діях на найближчих позиціях до ворога на сході України.

З 5 серпня Руслан виконував обов`язки командира механізованого взводу механізованої роти, з чим чудово справлявся. З 16 серпня за ініціативи командира роти розпочався збір документів щодо призначення Руслана Костенка на вищу офіцерську посаду – у порядку просування по службі.

14 серпня 2022 р. Руслан виконував бойові завдання поблизу н.п. Времівка, Волноваського р-ну, Донецької обл. Він виявив мужність, героїзм, здатність діяти самостійно, брати ініціативу в свої руки. Під час обстрілу, внаслідок прямого попадання по радіостанції, був втрачений зв`язок зі спостережним пунктом, але наш Герой зумів налагодити координаційну роботу між позиціями, вивів особовий склад, який перебував на цьому спостережному пункті з-під обстрілів противника та зайняв нові рубежі оборони, не давши окупанту просунути свої війська. Він особисто витяг з-під обстрілу 4 поранених військових та передав їх медичній групі. Його контракт мав закінчитись у вересні 2023 р., проте він хотів підписати ще один.

23 серпня 2022р., командування роти зробило подання на нагородження Руслана Костенка державною нагородою – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, але наш герой, якого ми любили понад усе на світі не дожив до нагороди…
Близько 09 год. 17 хв. вранці 17 серпня в результаті танкового обстрілу Руслан отримав поранення та був евакуйований. Йому було лише 43 роки, коли через 10 днів його життя обірвалось… Врятувати його життя не вдалось, 27 серпня 2022р. він загинув…

Руслан був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу, щоб його доньки, дружина та рідні жили в чудовій, рівноправній країні. Побратими згадують його як людину слова, мужності та просто прямолінійною людиною. Завжди допомагав всім, хто цього потребував. Був справжнім другом, найкращим чоловіком та люблячим татом у світі. Його постійні фрази : «Все буде добре!» та «Я вас дуже сильно люблю» завжди залишать в наших думках.

Всі кажуть, що герої не вмирають, але це не так. Наша сім`я зрозуміла це, коли притиснувшись міцно до його холодного обличчя, торкаючись ран від донецьких куль, які забрали його люблячий батьківський сміх, теплоту ніжних рук і блиск люблячих очей. В той момент в нашої родини все впало додолу, а в наших долях лишилась лише Пам`ять. Пам`ять про нашого батька, чоловіка, який віддав своє життя, щоб ми жили у вільній та незалежній Україні. Він боровся за наші мирні ночі, за наше мирне життя, за майбутнє наших дітей, не шкодуючи власного життя. Він любив нас всіх, але найбільше любив Батьківщину! Він не любив славу, проте він той, хто її заслуговує.

Пане Президенте України, я вважаю, що Костенко Руслан Володимирович заслуговує на найвищу державу нагороду – Герой України (посмертно) із врученням ордену «Золота Зірка» його дружині і дітям.

Вічна пам`ять та шана всім, хто віддав своє життя!
Слава Україні! Героям Слава!
Слава всім, хто захищає та боронить Україну!