Шановний пане президент нашої незламної неньки України!
Володимир Олександрович!
Я мама загиблого Героя десантника, звертаюсь до Вас, з петицією про присвоєння найвищої нагороди Героя України (посмертно) Старшому лейтенанту, інструктору з дисантно повітряної підготовки, заміснику командира роти Мартича Станіслава Федоровича . Який служив, та був відданий присязі і обов’язкам в в/ч 0281 Житомир 95 оДШВ
Його відданість, та самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку , та вшанування!
Народився Стас у селі на Вінниччині, з дитинства мріяв стати військовим, не дочекавшись закінчення школи, після 8 класу вступив до Львівського Ліцею ім. Героїв Крут. Навчався сумлінно, був нагороджений багатьма грамотами , та медалями , так як був зазначений у багатьох гуртках , які були при Ліцеї.
2015 році закінчивши Ліцей, вступив до Одеської Академії сухопутних військ, на кафедрі високомобільні Дисантні війська, та розвідки.
Достроково випустившись у 2019 році в званні молодшого лейтенанта, та інструктора з повітряно дисантної підготовки, став відразу ж в оборону України в напрямку станиця Луганська, та Сіверський Донецьк
2020 році, після святкування нашого противника 23 лютого, получив поранення осколочне, потрапивши в шпиталь він і там проявив мужність. Не дочекавшись одуження до кінця, він зразу ж повернувся , до своїх побратимів в оборону. Після чого був нагороджений персонально Вами відзнаками: медаль Ветеран Війни, та орден Захисника Вітчизни!
Був учасником 95 Купол ДШВ (футзал) був лідером , та взірцем для своїх підлеглих, переживав за них більш, ніж за себе.
На початку повномасштабного вторгнення, зустрів противника в Торецьку потім Долина , Камʼянка та Довгеньке, де сумлінно виконував на всіх цих напрямках оборону!
11 травня 2022 року Стас героїчно загинув, під час бойового завдання під артилерійським обстрілом в с Довгеньке. Попри те , що село було під обстрілами, його побратими , не зважаючи на те, розгрібаючи голими руками землю , забрали тіла, казали: не маєм права залишити таких Героїв, вони найкращі!
Його подвиги та жертва заслуговують на вічне вшанування, та слугують взірцем відваги, та патріотизму, для поколінь наступних!
Кожній родині щиро співчуваю, хто втратив найрідніших!
Але , ми не зламані і Перемога має бути Нашою!
По іншому просто не може бути!
З повагою мати Любов Олексіївна.
Слава Україні!!!