Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Сокуренку Володимиру Сергійовичу.

Шановний пане Президент!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Сокуренку Володимиру Сергійовичу, 14.02.1984 року народження, жителю Миколаївської області, м.Баштанка.

З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир не зміг стояти осторонь воєнних дій, тому не вагаючись та за власним бажанням поповнив ряди захисників України і мужньо став на захист Батьківщини. Володимир був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 215 окремого батальйону територіальної оборони 125 окремої бригади територіальної оборони західного регіонального управління Сил територіальної оборони "Захід” Сил територіальної оборони Збройних Сил України, молодший сержант.

Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Разом із побратимами боронив цілісність нашої держави та виганяв ворога з населених пунктів на Донецькому напрямку.

27 червня 2023 року виконуючи бойове завдання східніше населеного пункту Торське, Лиманської міської територіальної громади, Донецької області Володимир Сокуренко загинув під час танкового обстрілу російським агресором, прикрив собою побратимів врятувавши їм життя, але сам нажаль отримав смертельне поранення.

Володимир Сокуренко був справжнім воїном, патріотом своєї Батьківщини, мужнім захисником та незламний духом. Друзі та рідні завжди згадують його як світлу та щиру людину, який ніколи нікого не покидав у скрутну хвилину, завжди допомагав та був добрий душею до всіх оточуючих. Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до кінця був вірний присязі. До останнього подиху залишився відданим своїм побратимам, своєму народу та своїй країні.

Побратими згадують Володимира, як надійного друга і побратима, відважного Воїна, з яким в окопі завжди було відчуття безпеки, який завжди ретельно готувався до бойових виходів, і ніколи не відмовляв в допомозі. Одним з найулюбленіших висловів, які Володимир говорив своїм побратимам було:"Перемога буде за нами!". Після Перемоги він хотів брати участь у відбудові свого рідного міста, яке зазнало значних руйнувань зі сторони російських загарбників, і запрошував своїх побратимів до себе в гості та для допомоги у відбудові свого мальовничого містечка.

Володимир вірив у Бога всім серцем, щиро молився за себе, за побратимів, за рідних, за Україну. Був парафіянином храму Успіння Пресвятої Богородиці у рідному місті - Баштанка. Проводив там ремонтні, відновлювальні роботи. І вже навіть будучи на фронті допомагав фінансово даному храму. Коли під час чергового обстрілу нашого рідного міста російським агресором храм зазнав пошкоджень, Володимир разом зі своїми побратимами скинулися коштами і передали їх до даного храму на заміну вікон і ремонтні роботи.

Вся родина пишається нашим хоробрим захисником, адже не кожен зможе дивлячись смерті в очі стоячи з побратимами пліч-о-пліч, не боячись за своє життя, захищати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни.

У Володимира Сокуренка залишились батьки, брат, донька.

Шановний пане Президент, від імені всієї нашої родини, дуже прошу Вас присвоїти Сокуренку Володимиру Сергійовичу звання Героя України (посмертно).

Вічна пам'ять і шана всім загиблим захисникам України! Слава Україні! Героям Слава! Перемога буде за нами!