Шановний президенте!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно)військовослужбовцю Збройних Сил України Бабак Олександру Вадимовичу 13.08.2000р.н,уродженцю селища Гнилиця,Харківської обл.
У 2020 році Олександр добровільно пішов захищати Україну на Луганському напрямку,невагаючись і навіть не сказавши про свій вибір рідним.Отримавши 2 контузії він продовжував боронити Луганщину.З початку повномаштабного вторгнення він обороняв Харківщину.У вересні місяці 2022 року при деокупації м.Балаклія Харківської обл.отримав поранення та кантузію,але як тільки одужав одразу з новими силами і завзятісттю повернувся до оборони держави.
І знову перші позиції і штурм...
21.03.2023 у с.Новоселівське Луганської області, мій братик героїчно загинув стримуючи наступ ворога,разом з побратимами він до останнього подиху боронив нашу державу,лишився вірний присязі. Вислів "Герої не вмирають"не доречний,і це знає кожен живий солдат, герої йдуть туди і знають, що кожен день може бути останнім.Про це знав мій брат і обережно готував мене до цього у кожній розмові...
Герої помирають,не помирає пам'ять про них і віра,що все не дарма. Мій брат лишив після себе мужні вчинки варті героя,він був справжнім лідером,мужнім прикладом для побратимів.Постійно підтримував бойовий дух у своєму відділенні.Незважаючи на постійні втрати у особовому складі, мій брат разом з побратимами сміливо виконували накази ціною власного здоров'я і життя.Я впевнена,що мій брат загинув з думкою про перемогу і вільну Україну-це була його мрія.
Прошу вас,Пане Президенте,увіковічити ім'я мого брата,званням "Герой України"бо це єдине,що я можу зробити для коханої людини,яка мужньо віддала за Україну найцінніше - життя...