Військовослужбовець Нагляк Олег від самого початку війни рвався на передову, всі рідні його відговорювали. Але 5 квітня 2023 року, нікому не сказавши, він сам пішов у Снятинський воєнкомат та підписав добровільно контракт. Так як повістку йому не вручали, він вирішив піти сам. Після підписання контракту поїхав у Львівську область в частину, з якої згодом відправили на навчання в Великобританію де проходив навчання 35 днів. Після повернення в частину його відправили в Донецьку область в місто Дружківка. Де проживав з своїми побратимами. Кожних декілька днів їхав на позиції під Бахмут. І кожного разу після приїзду з позицій получав Кантузію. Перебуваючи в лікарні дзвонив і говорив що все добре, щоб рідні не переживали. 27 серпня 2023 року, він дзвонив до всіх і попереджав що їде на позиції і може не виходити декілька днів на зв'язок. Але 28 серпня 2023 року, перестало битися його серце, від кулі снайпера який попав прямо в центр лоба, але тіло зразу не змогли забрати, тому що був артобстріл, під час нього пошкодилася грудна клітка, ліва нижня кінцівка та дві верхні кінцівки. Перебуваючи на фронті лише 4 місяці, він вже став командиром відділення, та єдиним з своєї бригади якого нагородили за відвагу та мужність. Він завжди був хорошою та щирою людиною, ніколи не робив нічого злого. Всі хлопці які були з ним на навчаннях та проживали з ним в Донецькій області відкликаються про нього тільки хорошими словами. Тому я думаю це єдине що ми можемо зробити для нього.