Відповідь Президента України
на електронну петицію № 22/204492-еп
"Прошу присвоїти нагороду ''Герой
України'' (посмертно)
військовослужбовцю 214-го окремого
спеціального батальйону OPFOR Нагляку
Олегу Руслановичу", оприлюднену на
вебсайті Офіційного
інтернет-представництва Президента
України 4 вересня 2023 року громадянкою
Т.Р.Нагляк (Бик)
Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України
"Про звернення громадян" мною розглянуто ініційовану громадянкою
Т.Р.Нагляк електронну петицію № 22/204492-еп "Прошу присвоїти нагороду
''Герой України'' (посмертно) військовослужбовцю 214-го окремого спеціального
батальйону OPFOR Нагляку Олегу Руслановичу", яку підтримали понад 25 тисяч
громадян.
Дякую всім, хто долучився до використання такої форми взаємодії влади і
суспільства, як електронна петиція, та висловив відповідну позицію.
Стосовно порушеного у петиції питання зазначаю таке.
Гідне відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною, зокрема
військовослужбовців, які боронять нашу державу від російського агресора, є
конституційним повноваженням Президента України та безумовним
пріоритетом для мене як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил
України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державні нагороди України"
статути і положення про державні нагороди визначають підстави для
нагородження, а також встановлюють порядок нагородження та інші правила.
Відповідно до Статуту звання Герой України, затвердженого Указом
Президента України від 2 грудня 2002 року № 1114/2002 (зі змінами), попередній
розгляд подань та інших матеріалів про присвоєння звання Герой України за
здійснення визначного геройського вчинку особами, які брали безпосередню
участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки
населення та інтересів держави, здійснюється експертною групою, утвореною
при Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
Наразі до складу вказаної експертної групи входять представники
Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил
України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувань видів,
окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувань
оперативно-стратегічних угруповань військ (сил), Міністерства внутрішніх
справ України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби
України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки
України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального
зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України,
Офісу Президента України.
За результатами комплексного розгляду зазначеною експертною групою
відповідних матеріалів установлено, що на підставі подання
Головнокомандувача Збройних Сил України заслуги у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України Нагляка Олега Руслановича
відзначено державною нагородою України – орденом "За мужність" ІІІ ступеня,
яким його нагороджено Указом Президента України від 02.08.2024 № 500/2024
(посмертно).
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Військовослужбовець Нагляк Олег від самого початку війни рвався на передову, всі рідні його відговорювали. Але 5 квітня 2023 року, нікому не сказавши, він сам пішов у Снятинський воєнкомат та підписав добровільно контракт. Так як повістку йому не вручали, він вирішив піти сам. Після підписання контракту поїхав у Львівську область в частину, з якої згодом відправили на навчання в Великобританію де проходив навчання 35 днів. Після повернення в частину його відправили в Донецьку область в місто Дружківка. Де проживав з своїми побратимами. Кожних декілька днів їхав на позиції під Бахмут. І кожного разу після приїзду з позицій получав Кантузію. Перебуваючи в лікарні дзвонив і говорив що все добре, щоб рідні не переживали. 27 серпня 2023 року, він дзвонив до всіх і попереджав що їде на позиції і може не виходити декілька днів на зв'язок. Але 28 серпня 2023 року, перестало битися його серце, від кулі снайпера який попав прямо в центр лоба, але тіло зразу не змогли забрати, тому що був артобстріл, під час нього пошкодилася грудна клітка, ліва нижня кінцівка та дві верхні кінцівки. Перебуваючи на фронті лише 4 місяці, він вже став командиром відділення, та єдиним з своєї бригади якого нагородили за відвагу та мужність. Він завжди був хорошою та щирою людиною, ніколи не робив нічого злого. Всі хлопці які були з ним на навчаннях та проживали з ним в Донецькій області відкликаються про нього тільки хорошими словами. Тому я думаю це єдине що ми можемо зробити для нього.