Петиція щодо врегулювання дискримінаційних положень законодавства пов'язаних із наданням статусу учасника бойових дій добровольцям, які беруть участь у захисті України під час повномасштабного вторгнення російських військ

Президенту України
Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

На підставі ст.23-1 Закону України «Про звернення громадян» звертаюсь із цією петицією щодо наступного.

1. Щодо дискримінаційного характеру положень пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Законом №2864-IX від 12.01.2023 внесено зміни до ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551), зокрема доповнено частину першу пунктом 25 такого змісту:
«Учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів».
Внесені зміни мають дискримінаційний характер за ознакою моменту добровільного виконання громадянином конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав громадян, що беруть участь у обороні та захисті України у період повномасштабного вторгнення російської федерації.

Як особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року, так і особа, яка після 25 березня 2022 року брала участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у складі добровольчих формувань, зокрема залучалася до виконання службових (бойових) завдань, належать до однієї категорії за родом і умовами діяльності протягом періоду військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року.
Особа, яка після 25 березня 2022 року приєдналася до добровольчих формувань так само виконує обов'язок захищати Україну, виконує завдання забезпечення національної безпеки і оборони, територіальної цілісності та недоторканності, залучається для здійснення заходів із відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою наведеного виконує службові (бойові) завдання у районах ведення активних бойових дій внаслідок чого зазнає постійного ризику для життя та здоров'я на рівних умовах з особами, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року, брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у складі добровольчих формувань.
Станом на момент подання цієї петиції збройна агресія російської федерації проти України не припинилась, воєнний стан припинено або скасовано не було.
Таким чином, особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року, так і особа, яка після 25 березня 2022 року брала участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у складі добровольчих формувань перебувають у однаковому або певним чином схожому становищі.
Враховуючи фактичну реалізацію однакових функцій щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у складі добровольчих формувань, перебування в однакових умовах під час виконання бойових завдань у період збройної агресії російської федерації, однаковий ступінь небезпечності перебування у районах ведення активних бойових дій, однаковий ступінь ризику для життя, соціальна гарантія передбачена пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551 повинна бути однаковою для усіх осіб, які у складі добровольчих формувань брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, незалежно від моменту залучення особи до здійснення наведених заходів.

У свою чергу, законодавець не обґрунтував мети встановлення відмінностей у регулюванні правового статусу осіб, які у складі добровольчих формувань брали та беруть участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України з метою відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Окрім зазначеного, положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 не містять жодних винятків та не враховують факт належним чином підтвердженої відсутності у особи обʼєктивної можливості приєднатися до добровольчого формування та брати участь у заходах із забезпечення оборони України у встановлений строк, зокрема внаслідок перебування такої особи на території, яка з 24 лютого 2022 року знаходилась під тимчасовою окупацією та повним контролем військ російської федерації і була звільнена від тимчасової окупації лише після 25 березня 2022 року.
Отже, обмеження права громадян, які у період існування реальної загрози територіальній цілісності України виконують конституційний обов'язок у складі добровольчих формувань починаючи з 25 березня 2022 року та пізніше, на отримання статусу учасника бойових дій не має об'єктивної підстави, є невиправданим та несправедливим, принижує честь і гідність зазначених громадян.

Таким чином, положення пункту 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551 надає безпідставну перевагу та закріплює обʼєктивно невиправдану відмінність у регулюванні статусу осіб, які перебувають в однакових умовах, що відповідно до позиції Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 165-2(II)/2019, є дискримінацією.
2. Щодо невідповідності пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» положенням Конституції України.

Положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 суперечать статтям 8, 17, 24 Конституції України з наступних підстав.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституція України виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Так, приймаючи положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551, законодавець визнав гарантії правового та соціального захисту, зокрема які випливають зі статусу учасника бойових дій, за особами, які у складі добровольчих формувань брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України. При цьому, законодавець безпідставно та необґрунтовано обмежив можливість отримання добровольцями зазначеного статусу часовими рамками участі у заходах із забезпечення оборони України.
Стаття 17 Конституції України покладає на державу обов'язок забезпечувати соціальний захист усіх, без винятку, громадян України, які перебувають на службі в інших військових формуваннях.
Європейський суд з прав людини, стверджує, що відмінність у ставленні є дискримінаційною тоді, коли немає об’єктивного і обґрунтованого виправдання (§ 51 рішення у справі "Stec and Others v. the United Kingdom" від 6 липня 2005 року).
З огляду на наведене, законодавець приймаючи положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 закріплюючи невиправдану відмінність у регулюванні статусу осіб, які перебувають в однакових умовах, необґрунтовано встановивши часові межі участі у заходах з оборони України, не забезпечив певні категорії осіб, які під час збройної агресії російської федерації виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту, що суперечить статтям 17 та 24 Конституції України.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до позиції висловленої у Рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019, Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм.
Так, положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 є незрозумілим та містить ознаки правової невизначеності, оскільки на рівні законодавства не було обґрунтовано необхідність обмеження періодом «з 24 лютого по 25 березня 2022 року» участі осіб у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для надання статусу учасника бойових дій.
Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017 та від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Однак, відсутні підстави вважати дотриманим принцип правової визначеності, враховуючи не зрозумілість норми у частині запровадження обмеження права на отримання статусу учасника бойових дій періодом участі «з 24 лютого по 25 березня 2022 року».
Отже, приписи п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 порушують вимоги юридичної визначеності як складника конституційного принципу верховенства права.

Підсумовуючи, положення п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551 є невиправданим та несправедливим, має дискримінаційний характер, суперечить ст. 8, 17, 24 Конституції України, а тому норма потребує усунення зазначених проблем шляхом належного законодавчого врегулювання.

Відповідно до ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 150 Конституції України Президент України є суб’єктом права на конституційне подання з питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 17, 65, 93, 150 Конституції України, ст.52 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.23-1 Закону України «Про звернення громадян»,

ПРОШУ:

1. Ініціювати внесення змін до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект, спрямований на вирішення порушених у петиції питань.

2. Внести до законопроекту пропозицію: «Пункт 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викласти у наступній редакції:
Учасниками бойових дій визнаються особи, які протягом періоду військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів».

3. Внести до прикінцевих положень проекту закону про внесення змін, положення: «Кабінету Міністрів України протягом місяця із дня набрання чинності цим Законом:
привести у відповідність із цим Законом норми Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413;
привести інші нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».

4. Внести конституційне подання до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині обмеження строком участі у здійсненні заходів «з 24 лютого по 25 березня 2022 року» права осіб, які у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, на отримання статусу учасника бойових дій.


З повагою,
Олег ГОЛОВЧЕНКО