Присвоєння звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Явтушенко Євгену Вікторовичу, командиру гранатометного відділу взводу вогневої підтримки десантно - штурмової роти 137 ОБМП, 21.06.2000 року народження.

Шановний Пане Президент, звертаюсь до Вас з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Явтушенко Євгену Вікторовичу, командиру гранатометного відділу взводу вогневої підтримки десантно - штурмової роти 137 ОБМП, 21.06.2000 року народження.
Євген ніколи не ховався за спинами інших, а коли почалася війна, не бажаючи стояти осторонь - з перших днів повномасштабного вторгнення повернувся із-за кордону (де працював на той час) і добровільно став на захист рідної країни.
Впродовж своєї служби брав участь у визволенні окупованих українських земель на Донецькому, Луганському та Херсонському напрямках, де його сміливі, рішучі та самовіддані вчинки мали суттєвий внесок у відсічі збройної агресії російської федерації.
Отримавши поранення в березні 2023 року вже в травні повернувся до своїх побратимів: “Треба йти, вже наступ, хлопці чекають на мене”. Маючи змогу залишитися в “тилу” в теплі та безпеці вибрав холодні окопи та боротьбу за Незалежність України всіх майбутніх поколінь.
Джоні (так називали його побратими) за життя був нагородженний медалями “Незламним героям російсько - української війни” та “Почесною відзнакою командира 137 ОБМП”.
Його велике серце ніколи не припиняло творити добро і заради нашого з вами “сьогодні” Євген віддав своє “завтра”. Кінцевою точкою оборони став населений пункт Старомайорське Волноваського району Донецької області, де Євген мужньо вів своїх побратимів вперед, але ворожі уламки не дали шансу йому вижити.
Загинув Євген 1.07.2023 як Герой, адже, наближаючи нашу перемогу, віддав найцінніше - своє життя. Воював у найзапекліших місцях, мужньо виконуючи свій військовий обовязок, стримуючи ворога на найтяжчих позиціях, залишаючись все тим же оптимістом з купою планів на життя, які на жаль не зміг втілити. Посмішка ніколи не зникала з його обличчя, він завжди залишався позитивним, навіть в найскладніших ситуаціях. Євген любив своє життя і немає жодної людини, у якої б не залишилося теплих, позитивних спогадів про нього. Завжди заряджав своєю енергією всіх довкола і, не зважаючи на свій молодий вік бачив життя на кілька кроків вперед.
Память про наших Захисників має жити в серцях народу України, ми повинні знати імена всіх наших Героїв. Подвиг Євгена - це наше майбутнє без тривог, без ворогів, а його загибель - це бесмертя нашого українського духу і ствердження нашої незламності, що заслуговує на найвищу державну нагороду, це найменше, що ми можемо зробити для нашого Героя.
Тому з усією повагою закликаю Вас та прошу гідно оцінити його подвиг та присвоїти звання “Героя України” (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України - Явтушенко Євгенію Вікторовичу

Вічна память і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава всім, хто боронить і захищає Україну! Слава Україні!