Про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, головному сержанту-командиру першого кулеметного відділення кулеметного взводу першої стрілецької роти першого стрілецького батальону 53-ої окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха частини А0536, молодшому сержанту Стеблюку Павлу Володимировичу, героїчно загинувшому біля н.п.Водяне Донецької області 21 лютого 2023 року

Шановний Пане Президенте, Олександре Володимировичу!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, головному сержанту-командиру першого кулеметного відділення кулеметного взводу першої стрілецької роти першого стрілецького батальону 53-ої окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха частини А0536, молодшому сержанту Стеблюку Павлу Володимировичу, 09.09.1984 року народження, уродженцю с.Кам'янське Василівського району Запорізької області.


Павло був добрим, людиною слова, завжди хотів допомогти, не міг пройти повз чужої біди, часто ставив інших вище своїх інтересів, Був завжди на позитиві і щоб не сталося, казав, що все буде добре.


Військового досвіду Павло не мав, проходив альтернативну службу. З початку повномасштабної війни не міг залишатись осторонь, записувався у територіальну оборону у Києві, де працював на той момент, але не було вільних місць. Тому повернувся в свій рідний Запорізький край і добровільно пішов захищати рідну землю. Хоча міг бути і не призваний. Але він завжди говорив, що всі хочуть перемоги, але ніхто не хоче йти боронити. Хто тоді?


18 квітня 2022 року почав навчання. Як доброволець він міг обирати спеціальність ( міг вибрати щось легше, безпечніше). Але він сказав, що куди відправлять, значить там я повинен бути. Успішно і сумлінно пройшов навчання, йому сказали, що такі нам потрібні. 9 травня 2022р. отримав спеціальність кулеметник.



Військові завдання виконував у гарячих точках: Вугледар, Майорськ, Бахмут, Авдієвка. Проявляв мужність і хоробрість, вивозив поранених побратимів. Інколи ворог наближався на відстань 10-15 метрів. Опинившись під обстрілом, з 2 товаришами останні уходили, прикриваючи побратимів. Сам був кантужений, але ніс пораненого. Втратив всі речі. Але коли стоїть вибір спасти речі чи побратима- для Павла вибір очевидний.


Отримав 2 контузії, але після лікування повертався на службу.

Зі слів керівництва: "Стеблюк Павло Володимирович був людиною з великої літери, справедливий та чесний. Ніколи не проходив осторонь, коли потрібна була допомога іншим. Був справжнім лідером.
Свою службу розпочав звичайним стрільцем, та завоювавши авторитет серед побратимів, командував цілим взводом. Завжди був з гарним настроєм і підтримував інших, яка б складна ситуація не складалася на передовій. Після запеклих боїв та обстрілів завжди повертався із посмішкою. Із посмішкою він пройшов Угледар……пройшов Майорськ……пройшов Бахмут….. з посмішкою воював  під Авдієвкою. Тепер ця посмішка назавжди у наших серцях."



27 жовтня 2022р. за свою сумлінність, відповідальність, відданість справі і Україні отримав посаду головного сержанта-командира відділення. Піклувався за свій особовий склад, забезпечуючи всім необхідним. Робив все і навіть більше, починаючи з військових потреб, особистих і закінчуючи тим, що просто пригощав їх ласощами.

"Я побратим Паші, моє ім'я Денис, хочу написати про нього. Павла я знаю ще з квітня 2022 року, ми разом пішли воювати, і так склалося, що з Павлом ми опинилися в одному відділені. Так і почався наш дружній бойовий шлях, з ним ми проводили час 24/7 і в окопах, і у підвалах. Я запам'ятаю мого побратима як дуже сильного духом чоловіка, він всіма силами, плече до плеча із нами захищав нашу рідну землю. З ним ми пройшли не одну гарячу точку і він достойно справлявся з не одним бойовим завданням. Трішки зі згодом Павло отримав командира відділення , до свого колективу він ставився з повагою та розумінням і якщо хтось із хлопців до нього звертався, то я не пам'ятаю, щоб він не допоміг, чого б це йому не коштувало. Павло був дуже порядною та доброю людиною і я вважаю, що він заслуговує на цю нагороду. Нашому колективу дуже його не вистачає, але він назавжди у наших серцях!!!"


31 січня 2023р. отримав звання молодший сержант.

В лютому був відправлений на Донеччину, в гарячу точку. Втомлений, виснажений, але до останнього сумлінно та самовіддано виконував свої обов'язки. До останнього був вірний присязі, Україні і українському народу.


21 лютого 2023 р. під час виконання бойового завдання загинув поблизу н.п.Водяне Донецької області, під час артилерійського обстрілу зі сторони Збройних сил Російської Федерації, проявивши стійкість та мужність, сміливість та героїзм.


Був нагороджений грамотами, медаллю "За участь в боях "Бахмутський рубіж", яку, на жаль, не встигли вручити, а отримали вже батьки. Також за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня ( посмертно).


У Павла залишився 13-річний син, який кожного дня молився, щоб тато повернувся з війни. А також батьки, сестри, рідні і друзі, які зі сльозами згадують лише хороше про Павла.



Стеблюк Павло віддав найцінніше, своє життя, за кожного українця, за захист державного суверенітету та територіальної цілісності України. Його кров пролита за нашу свободу і спокійне життя, незалежну Україну. Тому він заслуговує мати почесне звання Героя України. Віддати життя- яке ще може бути більше досягнення для отримання цього звання. Нехай кожний українець пам'ятає ціну перемоги і визволеної України.


Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх ( Івана 15:13)

З повагою, рідна сестра загиблого Наталя Морозова